Прикордонник після ампутації ноги тренує ветеранів у Хмельницькому

Після поранення на Харківщині у червні 2024 року прикордонник Сергій Ковач втратив ногу. Під час відновлення він намагався рухатися за кожної можливості, а наприкінці того ж року почав ходити. Нині ветеран працює тренером з адаптивного фітнесу, допомагає людям з ампутаціями та ініціював створення інклюзивного фітнес-простору в Хмельницькому. Сергій родом із Бердянська. До поранення він навчався у військовій академії, служив на Закарпатті, а згодом виконував бойові завдання на Харківщині.

На момент повномасштабного вторгнення Ковач навчався у військовій академії. Після випуску став прикордонником і служив на кордоні Закарпаття — з Румунією, Угорщиною та Словаччиною. Згодом надійшов наказ, що потрібні начальники зв’язку в іншому загоні, який виконував бойові завдання. Він виконав наказ і поїхав. Рішення було швидким: зібрався, і вже наступного дня був у загоні. Певний час вони налагоджували зв’язок, облаштовувалися. Але обставини склалися не на їхню користь: село почали бомбити авіабомбами.

Одна з них влучила в будинок, де перебував Ковач. Це сталося в червні 2024 року на Харківщині, під Вовчанськом. Тоді він ще не усвідомлював, що залишився без ноги. «Просто зрозумів, що мені хана. Я вже вмер, вже був закопаний. Не знав, що робити. Ноги немає, але в той момент мені було байдуже до цього», — розповів ветеран. Побратими, які перебували неподалік, прибігли його відкопувати. Вони врятували не лише його, а й іншого хлопця. Тепер обоє без ноги. Якщо подивитися на історію хвороби, де на малюнку тіла позначають усі поранення та втрачені частини, то в нього було замальовано майже все.

Відновлення через рух і м’язову пам’ять

Коли лежав у лікарні, у Ковача працювала одна рука. Він нею щось робив, а хлопцям казав, що в них більше кінцівок рухається, тому треба рухатися. Навіть сформулював для себе правило: «Якщо в тебе щось рухається — треба цим рухати. Це основний критерій відновлення». Якщо міг рукою щось підняти — підіймав. Якщо рухався суглоб — намагався його розробляти. Права рука була зламана, довго перебувала в гіпсі, були розриви. Вона прийняла на себе більшу частину удару.

Ветерани з пораненнями і також з ампутаціями найбільше потребують руху, а не лежання. Це перша проблема. «Якщо вони будуть просто лежати, скиглити і їсти, то у них і психічно погано відновлення піде, і фізично. Без цього вже ніяк не відновитись нормально», — зазначив Ковач. Йому допомогла і м’язова пам’ять. Раніше він займався тхеквондо, мав червоний пояс, вивчав різні аспекти фізичного розвитку. Це пам’ять — розуміння на клітинному рівні м’язів, щоб вони були в певному стані, і вони до нього швидше відновляться. Тому розумів, як працює тіло, як розвивати м’язи та відновлювати рухи. Цей досвід допоміг швидше навчитися ходити й повернути фізичні показники. Він намагався використовувати кожну можливість для руху. Наприкінці 2024 року вже почав ходити.

Ковач взагалі не планував ставати тренером. З повноліття був у війську: служив сержантом, навчався в академії, став офіцером. За цей час зрозумів, що має краще розбиратися у власному здоров’ї, щоб підтримувати тіло в належному стані, щоб воно не розвалилось, бо в армії ти працюєш до знемоги. Тому почав вивчати фізичний розвиток, а згодом зацікавився психологією, філософією та соціальними аспектами здоров’я. Почав вивчати різні думки експертів, читати книжки, слухати лекції. І часом сформував певне розуміння того, як працює здоров’я людини в усіх аспектах.

Тренерською діяльністю він займається останні кілька років, як відновився після поранення і приїхав жити у Хмельницький. Тренує ветеранів за напрямом адаптивного універсального атлетизму. Його основна ідея полягає в тому, що тренувальний процес підлаштовується під можливості та особливості кожного атлета. Вони розвивають фізичні якості комплексно: силу, витривалість, гнучкість, координацію та швидкість. Усе це відбувається поступово, відповідно до можливостей людини. Особисте доповнення — мінімалізм у використанні обладнання. Хоче, щоб для тренувань була потрібна якомога менша кількість інвентарю. Атлет має мати змогу займатися будь-де і використовувати те, що є під рукою.

Основний кістяк підходу становить концепція Total Fit, яку презентував тренер Владислав Демецький. Сподобалися і сам напрям діяльності, і його головна ідея: здоров’я не обмежується фізичним станом. Важливо також те, як людина взаємодіє з іншими та із самою собою на емоційному й інтелектуальному рівнях. «Люди сприймають здоров’я як відсутність хвороб. Насправді воно охоплює фізичний, соціальний і психологічний добробут. І кожен із цих аспектів рівноцінний», — пояснив Ковач. Він з Бердянська. Під час повномасштабного вторгнення його мама переїхала до Хмельницького. Кота з собою привезла. Поки він був на службі, вона жила тут. Тепер у Хмельницькому вся родина: мама, тато, сестра, брати. Вони підтримують зв’язок і допомагають одне одному. Загалом своїми тренуваннями він займається вже.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *