ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАРОДОВЛАДДЯМ, СОЦІАЛІЗМОМ, СОЮЗОМ БРАТНІХ НАРОДІВ! Заява Президії ЦК Компартії України з нагоди 30-ї річниці Всесоюзного референдуму 17 березня 1991 року (оновлено)

ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАРОДОВЛАДДЯМ, СОЦІАЛІЗМОМ, СОЮЗОМ БРАТНІХ НАРОДІВ!
Заява Президії ЦК Компартії України з нагоди 30-ї річниці Всесоюзного референдуму 17 березня 1991 року
(оновлено)


Тридцять років тому, 17 березня 1991 року, згідно з рішенням IV З’їзду народних депутатів СРСР відбувся Всесоюзний референдум, на якому громадяни Радянського Союзу мали відповісти на запитання:

«Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої Федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою будуть гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності?»

В ньому по СРСР з 185,6 мільйона громадян з правом голосу, внесених у списки для голосування, взяли участь 148,5 мільйона (79,5%). З них на запитання референдуму відповіли «ТАК», тобто висловились за збереження оновленого Союзу PCP, 113,5 мільйона (76,43%).

В Україні в голосуванні взяли участь 83,7% громадян, які мали право голосу. З них оновленому Союзу сказали «ТАК» 70,1%.

Одночасно в республіці за рішенням Верховної Ради УРСР було  проведено Всеукраїнське опитування, під час якого 80,17% учасників, внесених у списки для голосування, відповіли «ТАК» на запитання про те, чи повинна бути Україна в складі оновленого Союзу PCP на основі Декларації про її державний суверенітет, прийнятої 16 липня 1990 року Верховною Радою Української PCP.

Отже, переважна більшість наших співвітчизників однозначно і переконливо висловилась за збереження Союзної держави, входження в неї України, за радянську політичну систему, за соціалізм.

23 квітня 1991 року була прийнята Спільна заява керівників дев'яти союзних республік про Програму дій по збереженню оновленого Союзу. А 15 серпня того ж року опубліковано проект Союзного договору, який мав бути підписаний 20 серпня 1991 року і закласти основи нової системи державного управління в оновленій союзній державі.

На жаль, відомі трагічні події в Москві 19-21 серпня 1991 року (так званий «ГКЧП») були використані підтримуваними Заходом противниками соціалізму, зрадниками у політичному керівництві Радянського Союзу для зриву підписання Союзного договору, антисоціалістичного перевороту і руйнації Союзу PCP. Активну роль у здійсненні цього процесу взяли перевертні в керівництві України.

8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі (Білорусія) глави Російської Федерації, України і Білорусії Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич підписали злочинну угоду про припинення існування Союзу PCP і створення «Співдружності Незалежних Держав (СНД)», хоча решта республік – суб’єктів Союзу їх на це не уповноважували.

Цим були цинічно розтоптані воля переважної більшості багатонаціонального народу Радянського Союзу, висловлена під час Всесоюзного референдуму, як і воля народу України, виявлена не тільки під час референдуму і Всеукраїнського опитування 17 березня 1991 року, а й під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

Рішенням цього референдуму – правовим документом найвищої юридичної сили – громадяни нашої республіки затвердили Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української PCP у порядку здійснення Декларації про державний суверенітет України. Декларацією проголошувалося, що її принципи використовуються для укладання Союзного договору, є основою для нової Конституції і визначають позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Ні про який вихід України із складу Радянського Союзу, зміну соціально-політичного ладу в ній не йшлося. На Акт проголошення незалежності, затверджений Всеукраїнським референдумом, зроблено посилання в Преамбулі Конституції України, прийнятій у червні 1996 року. Тому всі рішення і дії, що призвели до руйнації Союзної держави, реставрації капіталізму, розриву історичної єдності нашого народу з братніми народами інших республік, разом з якими в єдиній сім'ї за роки Радянської влади було досягнуто небувалих звершень в економіці, науці, культурі, здобуто історичну перемогу над фашизмом під час Великої Вітчизняної війни, є тяжким державним злочином, за який для винуватців має настати сувора кримінальна відповідальність.

Сьогодні для всіх, хто об'єктивно оцінює ситуацію, є очевидним, що катастрофічний стан, в якому опинилася наша Вітчизна за минулі 30 років, фактична втрата нею державного суверенітету є наслідком порушення рішень Всесоюзного референдуму і Всеукраїнського опитування, зруйнування великої Союзної держави, реставрації капіталізму, згубної соціально-економічної політики, яка проводиться буржуазними олігархічними режимами за вказівками Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу, Міжнародного валютного фонду, НАТО.

Її результатами є деіндустріалізація України, зруйнування багатьох сучасних заводів і навіть галузей, знищення колективних господарств і соціальної інфраструктури на селі, узаконення ринку землі, що є брутальним порушенням української Конституції, поява жахливого безробіття.

Україна, що за часів соціалізму у складі СРСР входила до кола передових держав Європи і світу, перетворилася на одну з найвідсталіших, найбідніших, вимираючих країн континенту. Реальні доходи третини сімей, за офіційними даними, нижчі від злиденного прожиткового мінімуму. Бідність стала національним лихом. За межею бідності перебувають близько 19 мільйонів співвітчизників – половина населення. Триває його пограбування через зростання цін на ліки, продукти харчування і предмети першої необхідності, тарифів на житлово-комунальні, транспортні, поштові та інші послуги, знищення системи соціального захисту часів соціалізму, безплатної освіти, охорони здоров'я, фактичне позбавлення мільйонів співвітчизників права на життя, що по суті є геноцидом, злочином перед нинішнім і прийдешніми поколіннями нашого народу.

Із свідомості населення, передусім молоді, витравлюються колективістська психологія і гуманістична мораль, інтернаціоналістські переконання, почуття родини братніх слов'янських народів. Втрачають цінність такі людські якості, притаманні нашому народу, як честь, совість, гідність, доброчесність. Натомість героїзуються зрада, колабораціонізм, нав'язуються русофобія, буржуазний націоналізм, зрощені на махровому антикомунізмі і антирадянщині фашистського ґатунку. Цим зловісним цілям слугують як провокаційна, антиконституційна «декомунізація», так і брутальне переслідування за інакомислення, за рідну мову і віру, недавні рішення антинародного режиму щодо заборони на правдиву інформацію. Продовжується нищення символів, пам'ятників та свят радянської епохи.

Наші співвітчизники все більше замислюються над тим, як можна було допустити, щоб з Україною, її працьовитим народом сталася така трагедія. Соціологічні дослідження свідчать, що все більше людей висловлюють жаль з приводу зруйнування Союзу PCP. До них приходить усвідомлення, що реставрація капіталізму не тільки не приносить ні справедливості, ні рівноправ'я, а й руйнує всю систему соціальних гарантій, якими реально користувався радянський народ. Нехтуються проголошені в Основному Законі права і свободи людей, їх реалізація залежить від товщини гаманця. Зміна урядів, президентів, депутатського корпусу в умовах, коли реальна влада перебуває в руках кримінально-олігархічних кланів і радикальних неонацистів, як свідчить післяреферендумний досвід України, у тому числі досвід останніх семи і двох років, нічого доброго для народу не приносить. А так звані «реформи» – пенсійна, медична, земельна, освітня та інші лише легалізують відвертий грабунок народних мас, посилюють їх подальше зубожіння.

Президія Центрального Комітету Комуністичної партії України поділяє глибоке невдоволення мас розвитком ситуації після Всесоюзного референдуму 17 березня 1991 року. Ми виходимо з того, що цей референдум не є лише фактом, що мав місце в історії. Його результати зберігають юридичну силу, сприяють осмисленню шляхів розвитку сучасного і майбутнього суспільно-політичного життя. Адже з позицій трагічного сьогодення стає ще більш очевидним , що протистояти антинародній сутності буржуазного ладу здатне лише суспільство, побудоване на засадах вільної праці, соціальної справедливості, справжнього народовладдя, патріотизму, пролетарської солідарності.

Україна повинна мати реальну незалежність, проводити свою суверенну політику в інтересах народу, людей праці, а не в інтересах українських олігархів і міжнародного капіталу.

Історія сьогодні ставить трудящих України перед таким же вибором, що і в 1917-му, і в 1941-му, і в 1991-му роках: або потужна єдина країна в оточенні дружніх держав і соціалізм, або поневолення і смерть.

Ми, комуністи, закликаємо всіх співвітчизників, кому дорогі радянські соціалістичні цінності, згуртуватися навколо Комуністичної партії України – партії справжніх виразників інтересів людей праці, активізувати цілеспрямовану боротьбу за відродження на новій основі спільної радянської соціалістичної Вітчизни.

Сьогодні, як ніколи, актуальним є гасло: «Через справжнє народовладдя і мир в Україні вперед, до соціалізму!» В умовах, що склалися, це історичне завдання може бути вирішене лише з відновленням влади людей праці і відродженням соціалістичного суспільного ладу, здійсненням соціалістичних перетворень в усіх сферах нашого життя, на основі дотримання ленінських засад федералізму.

Переконані: наш трудовий народ проявить притаманну йому вікову мудрість, зробить висновки з трагедії, що спіткала Вітчизну за останні тридцять років, дасть відсіч її націонал-олігархічним руйнівникам і погромникам.

Перемога буде за народовладдям, соціалізмом, Союзом братніх народів!

м. Київ

17 березня 2021 року


ПОБЕДА БУДЕТ ЗА НАРОДОВЛАСТИЕМ, СОЦИАЛИЗМОМ,

СОЮЗОМ БРАТСКИХ НАРОДОВ!

ЗАЯВЛЕНИЕ

Президиума Центрального Комитета Коммунистической партии Украины

по случаю 30-й годовщины Всесоюзного референдума 17 марта 1991 года

Тридцать лет назад, 17 марта 1991 года, согласно решению IV Съезда народных депутатов СССР состоялся Всесоюзный референдум, на котором граждане Советского Союза должны были ответить на вопрос:

«Считаете ли Вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновленной Федерации равноправных суверенных республик, в которой в полной мере будут гарантироваться права и свободы человека любой национальности?»

В нем по СССР из 185,6 миллиона граждан с правом голоса, внесенных в списки для голосования, участвовали 148,5 миллиона (79,5%). Из них на вопрос референдума ответили «ДА», то есть высказались за сохранение обновленного Союза PCP, 113,5 миллиона (76,43%).

В Украине в голосовании участвовали 83,7% граждан, которые имели право голоса. Из них обновленному Союзу сказали «ДА» 70,1%.

Одновременно в республике по решению Верховного Совета УССР был проведен Всеукраинский опрос, во время которого 80,17% участников, внесенных в списки для голосования, ответили «ДА» на вопрос о том, должна ли быть Украина в составе обновленного Союза PCP на основе Декларации о ее государственном суверенитете, принятой 16 июля 1990 года Верховным Советом Украинской PCP.

Таким образом, подавляющее большинство наших соотечественников однозначно и убедительно высказалось за сохранение Союзного государства, вхождение в него Украины, за советскую политическую систему, за социализм.

23 апреля 1991 года было принято Совместное заявление руководителей девяти союзных республик о Программе действий по сохранению обновленного Союза. А 15 августа того же года опубликован проект Союзного договора, который должен был быть подписан 20 августа 1991 года и заложить основы новой системы государственного управления в обновленном союзном государстве.

К сожалению, известные трагические события в Москве 19–21 августа 1991 года (так называемый «ГКЧП») были использованы поддерживаемыми Западом противниками социализма, предателями в политическом руководстве Советского Союза для срыва подписания Союзного договора, антисоциалистического переворота и разрушения Союза PCP. Активную роль в осуществлении этого процесса сыграли оборотни в руководстве Украины.

8 декабря 1991 года в Беловежской пуще (Белоруссия) главы Российской Федерации, Украины и Белоруссии Борис Ельцин, Леонид Кравчук и Станислав Шушкевич подписали преступное соглашение о прекращении существования Союза PCP и создании «Содружества Независимых Государств (СНГ)», хотя остальные республики – субъекты Союза их на это не уполномочивали.

Этим были цинично растоптаны воля подавляющего большинства многонационального народа Советского Союза, выраженная во время Всесоюзного референдума, как и воля народа Украины, выявленная не только во время референдума и Всеукраинского опроса 17 марта 1991 года, но и во время Всеукраинского референдума 1 декабря 1991 года.

Решением этого референдума – правовым документом высшей юридической силы – граждане нашей республики утвердили Акт провозглашения независимости Украины, принятый 24 августа 1991 года Верховным Советом Украинской PCP в порядке осуществления Декларации о государственном суверенитете Украины. Декларацией провозглашалось, что ее принципы используются для заключения Союзного договора, являются основой для новой Конституции и определяют позиции Республики при заключении международных соглашений. Ни о каком выходе Украины из состава Советского Союза, изменении социально-политического строя в ней не шла речь. На Акт провозглашения независимости, утвержденный Всеукраинским референдумом, сделана ссылка в Преамбуле Конституции Украины, принятой в июне 1996 года. Поэтому все решения и действия, которые привели к разрушению Союзного государства, реставрации капитализма, разрыву исторического единства нашего народа с братскими народами других республик, вместе с которыми в единой семье за годы Советской власти были достигнуты небывалые свершения в экономике, науке, культуре, добыта историческая победа над фашизмом во время Великой Отечественной войны, являются тяжелым государственным преступлением, за которое для виновников должна наступить суровая уголовная ответственность.

Сегодня для всех, кто объективно оценивает ситуацию, является очевидным, что катастрофическое состояние, в котором оказалась наша Отчизна за прошедшие 30 лет, фактическая потеря ею государственного суверенитета является следствием нарушения решений Всесоюзного референдума и Всеукраинского опроса, разрушения великого Союзного государства, реставрации капитализма, губительной социально-экономической политики, проводимой буржуазными олигархическими режимами по указаниям Соединенных Штатов Америки, Европейского Союза, Международного валютного фонда, НАТО.

Ее результатами являются деиндустриализация Украины, разрушение многих современных заводов и даже отраслей, уничтожение коллективных хозяйств и социальной инфраструктуры на селе, узаконивание рынка земли, которое является грубым нарушением украинской Конституции, появление ужасной безработицы.

Украина, которая во времена социализма в составе СССР входила в круг передовых государств Европы и мира, превратилась в одну из самых отсталых, самых бедных, вымирающих стран континента. Реальные доходы трети семей, по официальным данным, ниже нищенского прожиточного минимума. Бедность стала национальным бедствием. За чертой бедности находятся около 19 миллионов соотечественников – половина населения. Продолжается его ограбление через рост цен на лекарства, продукты питания и предметы первой необходимости, тарифов на жилищно-коммунальные, транспортные, почтовые и другие услуги, уничтожение системы социальной защиты времен социализма, бесплатного образования, здравоохранения, фактическое лишение миллионов соотечественников права на жизнь, которая по существу является геноцидом, преступлением перед нынешним и грядущими поколениями нашего народа.

Из сознания населения, прежде всего молодежи, вытравливаются коллективистская психология и гуманистическая мораль, интернационалистские убеждения, чувство семьи братских славянских народов. Теряют ценность такие человеческие качества, присущие нашему народу, как честь, совесть, достоинство, добропорядочность. Зато героизируются предательство, коллаборационизм, навязываются русофобия, буржуазный национализм, взращенные на махровом антикоммунизме и антисоветчине фашистского толка. Этим зловещим целям служат как провокационная, антиконституционная «декоммунизация», так и грубое преследование за инакомыслие, за родной язык и веру, недавние решения антинародного режима относительно запрета на правдивую информацию. Продолжается уничтожение символов, памятников и праздников советской эпохи.

Наши соотечественники все больше задумываются над тем, как можно было допустить, чтобы с Украиной, ее трудолюбивым народом произошла такая трагедия. Социологические исследования свидетельствуют, что все больше людей выражают сожаление по поводу разрушения Союза PCP. К ним приходит осознание, что реставрация капитализма не только не приносит ни справедливости, ни равноправия, но и разрушает всю систему социальных гарантий, которыми реально пользовался советский народ. Игнорируются провозглашенные в Основном Законе права и свободы людей, их реализация зависит от толщины кошелька. Смена правительств, президентов, депутатского корпуса в условиях, когда реальная власть находится в руках криминально-олигархических кланов и радикальных неонацистов, как свидетельствует послереферендумный опыт Украины, в том числе опыт последних семи и двух лет, ничего доброго для народа не приносит. А так называемые «реформы» – пенсионная, медицинская, земельная, образовательная и другие только легализуют откровенный грабеж народных масс, усиливают их дальнейшее обнищание.

Президиум Центрального Комитета Коммунистической партии Украины разделяет глубокое недовольство масс развитием ситуации после Всесоюзного референдума 17 марта 1991 года. Мы исходим из того, что этот референдум не является лишь фактом, который имел место в истории. Его результаты сохраняют юридическую силу, способствуют осмыслению путей развития современной и будущей общественно-политической жизни. Ведь с позиций трагического нынешнего времени становится еще очевиднее, что противостоять антинародной сущности буржуазного строя способно лишь общество, построенное на принципах свободного труда, социальной справедливости, подлинного народовластия, патриотизма, пролетарской солидарности.

Украина должна иметь реальную независимость, проводить свою суверенную политику в интересах народа, людей труда, а не в интересах украинских олигархов и международного капитала.

История сегодня ставит трудящихся Украины перед таким же выбором, как и в 1917-ом, и в 1941-ом, и в 1991-ом годах: или мощная единая страна в окружении дружественных государств и социализм, или порабощение и смерть.

Мы, коммунисты, призываем всех соотечественников, кому дороги советские социалистические ценности, сплотиться вокруг Коммунистической партии Украины – партии подлинных выразителей интересов людей труда, активизировать целеустремленную борьбу за возрождение на новой основе общей советской социалистической Отчизны.

Сегодня, как никогда, актуален лозунг: «Через подлинное народовластие и мир в Украине вперед, к социализму»! В сложившихся условиях эта историческая задача может быть решена лишь с восстановлением власти людей труда и возрождением социалистического общественного строя, осуществлением социалистических преобразований во всех сферах нашей жизни, на основе соблюдения ленинских принципов федерализма.

Убеждены: наш трудовой народ проявит присущую ему вековую мудрость, сделает выводы из трагедии, постигшей Отчизну за последние тридцать лет, даст отпор ее национал-олигархическим разрушителям и погромщикам.

Победа будет за народовластием, социализмом, Союзом братских народов!

г. Киев

17 марта 2021 года


Ви можете обговорити цей матеріал на наших сторінках у соціальних мережах