- КПУ - http://www.kpu.ua -

Відкритий лист-звернення до голови Верховної Ради України Разумкова Д.О.

Опубліковано 10.02.2021

2 лютого 2021 року Верховна Рада України прийняла Постанову №4479 “Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час  Другої світової війни” і яка встановлює 14 травня, як День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Постановою зобов’язано Міністерство культури, Український інститут національної пам’яті із залученням інститутів Національної Академії наук України забезпечити створення списку осіб, які ризикуючи своїм життям та життям рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

Міністерству освіти і науки України рекомендовано забезпечити проведення у закладах загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти тематичних заходів приурочених Дню пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. А також включати теми до переліку тем конкурсів Малої академії наук України, рефератів, курсових та дипломних робіт у закладах вищої освіти.

Дана Постанова буде сприйнята переважною частиною українців позитивно, але не всіма.  До того ж,  вона носить половинчатий підхід у висвітлені історичної правди.

В ній визначено про вшанування пам’яті українців, а це означає, що врятування євреїв відбувалося на території України, де в той період за історичною правдою йшла Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. А героїзм українців, які рятували євреїв, можна рівняти до героїзму воїнів багатонаціональної Червоної Армії, партизанів і підпільників, які визволили народ України від німецько-фашистських загарбників, їх сателітів і посібників. А саме посібники гітлерівської Німеччини, члени Організації українських націоналістів (ОУН), вояки ОУН – УПА і дивізії СС “Галичина”, поліцаї  та інші зрадники разом із гітлерівцями або по їх команді  та й без неї переслідували євреїв і не тільки їх.

Тому в Постанові потрібно було відобразити термін “Велика Вітчизняна війна” і назвати тих українців, які разом із гітлерівськими нацистами переслідували євреїв у роки Голокосту. Це дало б можливість урівноважити історичну пам’ять із історичною правдою.

Проте, ніколи не пізно це зробити.

Тому я звертаюся до Вас, Дмитре Олександровичу, з проханням ініціювати прийняття Верховною Радою України Постанови, в якій назвати і засудити організації, військові формування і осіб, які в роки Великої Вітчизняної війни разом із гітлерівськими нацистами воювали не тільки проти багатонаціональної Червоної Армії в рядах якої були мільйони українців, а й знищували мирне населення.

Адже не тільки євреїв переслідували і вбивали гітлерівські і українські нацисти. Вони вбивали, вішали, спалювали живцем українців, росіян, поляків, і циган, комуністів, військовополонених, партизан і підпільників різних національностей.

До їх злочинів відносяться розстріли євреїв та людей інших національностей у Львові, Бабиному яру в Києві, Сухому яру в Умані, біля міст Золотоноша і Тальне в Черкаській області, біля села Тернівка Бершадського району Вінницької області. І таке було по всій Україні. Вони спалили сотні сіл разом з дорослими і дітьми.

Навіть після Великої Вітчизняної війни аж до 1957 року вони продовжили у Західній Україні злочини, як націонал-фашисти: убивали, ґвалтували і спалювали не тільки комуністів, радянських і господарських керівників, працівників правоохоронних органів, а й мирних жителів, включаючи дітей, молодих дівчат, вчителів і медиків.

А при катуванні і знищенні людей українські нацисти перевершили своїх хазяїв-гестапівців, використовуючи згідно інструкції центрального проводу ОУН понад 100 варіантів катувань і страти, включаючи “віночки” на деревах із замордованих дітей.

І не буде їм ніколи прощення людського за ці злочини. Вони на колінах повинні покаятися перед убитими і їх рідними, перед усім українським народом, який вніс вагомий внесок у визволення світу від фашистської коричневої чуми.

Може тоді буде відкрито шлях не до прощення і примирення , а  до терпимості. 

Але цьому не сприяє жодна влада, яка існує в Україні з 1991 року. Навпаки. Вона є каталізатором розпалювання ворожнечі в суспільстві на історичному, політичному, мовному і релігійному ґрунті. Фашизація держави і суспільства триває.

Профашистські партії і організації безчинствують так, як в гітлерівській Німеччині, кришуються СБУ і МВС, фінансуються з бюджету, олігархами і окремими політичними партіями.

Вони ставлять собі в заслугу те, що саме на їх вимогу Верховна Рада України прийняла закон про так звану “декомунізацію”. І хоча він антинародний і антиконституційний це не зупинило неонацистів і владу. В Україні перейменовано більше 900 населених та біля 50 тисяч вулиць, провулків, площ парків і скверів.

Знищено біля 2 тисяч пам’ятників радянського періоду історії, в тому числі 1,3 тисячі пам’ятників В.І. Леніну.

Але і цього їм виявилося замало. Дійшла черга  до осквернення і знищення пам’ятників пов’язаних із Великою Вітчизняною війною. А що далі?

Вічна ворожнеча і безпам’ятство. Щоб таке не продовжувалося Верховній Раді України необхідно:

Скасувати Закон України від 9 квітня 2015 року №317-VIII “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону їхньої символіки” в частині засудження комуністичного періоду нашої історії, як такий, що носить політичний, псевдоісторичний, а не правовий характер та не відповідає статтям 8,9,11,15,21,22,23,24,34,35,36,37,38,55,62,71 Конституції України.

До того ж, Венеційська комісія (Демократія через право) визнала закон про так звану “декомунізацію” таким, що не відповідає трьом критеріям: законності, легітимності і необхідності застосування в демократичному суспільстві.

Скасувати Закон України від 9 квітня 2015 року №2538-1 “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті”, як такий, що реабілітував посібників гітлерівської Німеччини, вояків ОУН-УПА, відкрив дорогу поширенню фашистської ідеології в Україні, заражаючи державу і суспільство.

А також, скасувати Закон України від 28 березня 2019 року № 264-VIII, за яким вояки ОУН-УПА визнаються учасниками бойових дій і прирівнюються до солдатів і офіцерів Червоної Армії – переможців у Великій Вітчизняній війні, що суперечить рішенням Нюрнберзького Міжнародного військового трибуналу, Конвенції про закони і звичаї війни, прийнятій на Гаазькій міжнародній конференції в жовтні 1907 року та є великою образою для більшості  громадян України, спадкоємців воїнів – переможців.

Прийняти  Закон України “Про встановлення історичної і соціальної справедливості по відношенню до мирних громадян України, які потерпіли від злочинної діяльності ОУН-УПА та інших військових формувань в період Великої Вітчизняної війни і повоєнний період (1941-1956роки)”, в якому злочини ОУН-УПА та військових формувань СС “Галичина”, “Нахтігаль” і “Роланд”, які воювали на стороні гітлерівської Німеччини, визнати геноцидом проти українського народу, про що доведено Нюрнберзьким Міжнародним військовим трибуналом, на відкритих судах в Українській Радянській Соціалістичній Республіці і підтверджено Довідкою Служби безпеки України від 30 липня 1993 року “Про діяльність ОУН-УПА”.

Внести зміни до Закону України від 9 квітня 2015 року №2539 “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939- 1945 років” та прийняти його під назвою “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років“ і в редакції із такою назвою від 20 квітня 2000 року №1684-ІІІ та із змінами до нього від 21 квітня 2020 року №3298-VI, що відновить історичну справедливість щодо вікопомного подвигу нашого народу у роки Великої Вітчизняної війни, яка справила вирішальний вплив на весь хід і завершення Другої світової війни.

Роєнко В.Г.,

народний депутат України ІІ і ІІІ скликань


Матеріал розміщено на КПУ: http://www.kpu.ua

Link: http://www.kpu.ua/uk/98221/vidkrytyj_lystzvernennja_do_golovy_verhovnoji_rady_ukrajiny_razumkova_do

© КПУ
Під час копіювання інформації обов’язково посилайтесь на www.kpu.ua