- КПУ - http://www.kpu.ua -

Николай Иванович Кузнецов – гений советской разведки

Опубліковано 28.09.2020

ТЕМАТИЧЕСКОЕ СООБЩЕНИЕ ПЕРВОГО СЕКРЕТАРЯ КИЕВСКОГО ОБКОМА КПУ, ЧЛЕНА ПРЕЗИДИУМА АНТИФАШИСТСКОГО КОМИТЕТА УКРАИНЫ КУХАРЧУКА НИКОЛАЯ АНДРЕЕВИЧА 

Как мы уже сообщали, 24 сентября 2020 года по инициативе Антифашистского комитета Украины, при содействии Центрального Комитета Коммунистической партии Украины  в городе - герое  Киеве состоялось заседание Круглого  стола, посвящённое  Дню партизанской славы, на тему: «Роль партизанского и подпольного движения Украины в борьбе против немецко – фашистских захватчиков, их сателлитов и пособников в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.)

Вниманию посетителей сайта предлагается тематическое сообщение  Кухарчука Николая Андреевича – первого секретаря Киевского обкома КПУ, члена Президиума Антифашистского комитета Украины на тему: «Николай Иванович Кузнецовгений советской разведки».

Шановні товариші!

Провінційне містечко Ровно стало відомим не весь світ завдяки діяльності на території Ровенщини партизанського загону спеціального призначення Д. М. Медведєва і легендарного розвідника М.І. Кузнєцова.

Для НКВС і ГРУ Генерального штабу Червоної Армії Ровенщина була стратегічним регіоном проведення розвідувально-диверсійної діяльності, оскільки:

1) впровадження агентурної мережі та проведення диверсійних актів проти німецько-фашистских загарбників було пріоритетним, так як м. Ровно було адміністративним центром рейхскомісаріату «Україна»;

2) близькість до Білорусії, де партизанський рух був організований радянськими органами раніше, ніж на Волині, що могло бути використане для розгортання партизанського руху в сусідньому регіоні;

3) сприятливі природно-географічні умови Волині, значна частина якої вкрита лісом, а північні райони заболочені, що створювало додаткові проблеми загарбникам у проведенні антипартизанських заходів, а самим партизанам забезпечувало укриття.

Діючи з липня 1942 року по березень 1944 року на території Рівненської і Львівської областей, загін Медведєва Д.М. провів понад 120 операцій, знищив ряд високопоставлених осіб окупаційного режиму (11 генералів і вищих державних чиновників) до 2 тис. німецьких солдат і до 6 тис. поліцейських і українських націоналістів, підірвав 81 ешелон з живою силою і технікою. За період своєї діяльності загін «Переможці» створів 10 нових партизанських загонів. До травня 1943 року розвідувальною роботою були охвачені Ровно, Здолбунів, Луцьк, Ковель, Сарни, Рокитне, Костопіль, Людвиполь, Березне інші населенні пункти області. В Сарненських лісах загін, за ініціативою свого командира, створив сімейний табір в якому із гетто спасались 160 єврейських жінок, дітей і стариків.

Завдяки М.І. Кузнєцову радянське командування отримало дані про розробку фашистами ракет «ФАУ-1» и «ФАУ-2», про місце знаходження ставки Гітлера «Вервольф» під Вінницею, про плани  наступу гітлерівських військ в районі Курська, про підготовку замаху на глав урядів СРСР, США і Великобританії в Тегерані, про місця дислокації ворожих частин, напрямки їх пересування.

При активній участі М.І. Кузнєцова були знищені – головний суддя України Функ, імперський радник рейхскомісаріату «Україна» Галль, віце-губернатор Галіції Бауер, генерали Кнут і Даргель, викрадений командуючий каральними військами на Україні генерал Ільген.

Нобелівський лауреат Фредерік Жоліо-Кюрі писав: «Якби мене запитали, кого я вважаю самою сильною і привабливою особистістю серед плеяди борців проти фашизму, я б без вагань відповів: Миколу Івановича Кузнєцова, великого гуманіста, який знищував тих, хто хотів знищити людство».

Про Миколу Івановича Кузнєцова написано десятки книг, зняті художні і документальні фільми. Радянські люди знають його як соратника легендарного Дмитра Миколайовича Медведєва і безстрашного партизана, розвідника, який 16 місяців діяв в тилу фашистів під личиною обер- лейтенанта Зіберта, і безстрашного виконавця смертельних вироків фашистській еліті.

Проте в біографії розвідника  до цього часу дещо залишається під грифом таємно. Коли Дмитро Миколайович Медведєв писав книги «Это было под Ровно» (1948 р.), и «Сильные духом» (1951 р.), які прославили його і Кузнєцова, він не мав можливості розказати про розвідника всю правду.

«… Загін Медведєва повинен був летіти під Ровно, і до нас прийшов московський інженер, сказав, що знає німецький. А через місяць появився Пауль Зіберт…» - написано в цих книгах. Зрозуміло, що це легенда. Розвідники так не народжуються. Але Медведєв який знав істинну біографію підлеглого краще ніж будь хто інший, був скований таємністю. Не міг, не мав він права написати правду в своїй книзі і дуже з цього приводу жалкував.

Насправді Кузнєцов М.І. був з 1930-х років негласним співробітником служби держбезпеки, працював на різних підприємствах Уралу. Тільки в 1970-х КДБ вперше дозволив написати, і то однією строчкою, що Кузнєцов М.І. «з 1938 року починає виконувати особливі завдання по забезпеченню державної безпеки».

Із загадкового формулювання, яке по суті нічого не розкриває, виходить, що 25 серпня 1942 року в німецький тил приземлився на парашуті не підготовлений на скору руку інженер з Уралу, рядовий Грачов , а достатньо досвідчений чекіст. З 1932 року Кузнєцов – спеціальний агент окружного відділу ОГПУ Комі-Пермяцького автономного національного округу. З 1937 року – негласним агентом в штаті Свердловського управління ОГПУ-НКВС. В характеристиці того періоду відмічалось: « Винахідливий і смикалистий, володіє виключною здатністю зав`язувати необхідні знайомства і швидко орієнтуватися в обстановці. Має добру пам`ять».

На Уралмаші, інших заводах в ті роки працювало багато іноземних інженерів і майстрів, особливо німців. Вони приїхали ще в 1929 під час кризи, щоб заробити, - платили їм в твердій валюти. Зрозуміло, що в центрі радянської військової промисловості були і їх розвідники, і завербовані ними агенти. Так, що роботи для нелегального агента вистачало.              

З весни 1938 року Кузнєцов М.І. - в апараті наркома НКВС Комі АРСР. В цьому ж році його взяли в центральний апарат НКВС як особливо талановитого агента. Микола Іванович Кузнєцов отримав особливий статус в органах держбезпеки: особливо засекречений спецагент з окладом утримання по ставці кадрового оперуповноваженого центрального апарату. І окладом досить великим. Миколі Івановичу видають паспорт радянського зразка на імя Рудольфа Вільгельмовича Шмідта. Він виконує спецзавданнz в дипломатичному середовищі Москви. Для роботи з німецькою агентурою йому була «злегендована» професія інженера-випробувача московського авіаційного заводу № 22.

Більшість дослідників стверджують, що Кузнєцов ніколи не був у Німеччини. Але в одній з публікацій в Інтернеті вказано, що у вересні 1941 року Кузнєцов писав: «Останні три роки я , за коротким виключенням, об`їхав всі країни Європи, особливо ретельно вивчав Німеччину». Є і інші повідомлення, що Кузнєцов до війни виконував спецзавдання в Західний Європі.

Після початку Великої Вітчизняної війни, для організації розвідувально-диверсійної роботи в тилу німецької армії, 5 липня 1941 року була сформована «Особлива група при наркомі внутрішніх справ СРСР»,  яку очолив Судоплатов П.А. В січні дана група перетворена в 4-е управління НКВС, в яке був зарахований Микола Іванович Кузнєцов. Взимку 1942 року він перебував у таборі для німецьких військовополонених, де освоював порядки, побут, взаємовідношення, звичаї в німецькій армії.

В січні 1944 року  Медведєв Д.М. наказує Кузнєцову М.І., який вже «отримав» чин гауптмана,  відправлятися з відступаючими німецькими військами в Львів. В Львові Кузнєцов М.І. знищив ще декількох високопоставлених фашистів. Але на той час орієнтировки з описом гауптмана вже мали німецькі патрулі і підрозділи УПА. Кузнєцов М.І. вирішив вийти з міста, пробиватися до партизансь- кого загону чи вийти за лінію фронту.  Однак 9 березня в с.Боратин Бродівського району розвідників оточили бандерівці і намагалися взяти їх в  полон. В нерівному бою Кузнєцов М.І. і його супутники Ян Камінський і Іван Бєлов загинули.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за виняткову мужність і хоробрість при виконанні завдань командування Микола Іванович Кузнєцов був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Також даним Указом були нагороджені Золотою Зіркою Героя співробітники спецпідрозділів НКВС СРСР, які діяли в тилу ворога (сере них  -  і командир «Переможців» Дмитро Миколайович Медведєв).

На жаль, в «незалежній» Україні послідовно знищується пам'ять про легендарного розвідника. В 1992 році демонтовані пам’ятники Кузнєцову в Ровно і Львові.             

14 квітня 1915 року «невідомими» знищений пам’ятник розвіднику в с. Повча Рівненської області.  В 1915 році імя Кузнєцова М.І. в список осіб, що підпадають під Закон про «декомунізацію». В 2016 році місто Рівненських атомників Кузнєцовськ переіменоване у  Вараш.   21 червня 2018 року осквернена могила Кузнєцова М.І. в Львові.  6 березня 2019 року «невідомі» викрали барельєф розвідника з надмогильної плити.

Тому ми –  нащадки героїв партизанського і підпільного руху– не маємо права забувати не тільки про їх самовіддану боротьбу проти фашистських загарбників і їх поплічників, але і не маємо права мовчки спостерігати за тією наругою, яка здійснюється сьогодні націоналістичними вандалами щодо могил, пам’ятників, пам’ятних знаків партизан і підпільників, або коли в столиці України та в більшості міст,  селищ та сіл  назви вулиць та площ, що донедавна носили їх імена, змінюються на інші…

Дякую за увагу!


Матеріал розміщено на КПУ: http://www.kpu.ua

Link: http://www.kpu.ua/uk/97181/nykolaj_yvanovych_kuznetsov__genyj_sovetskoj_razvedky

© КПУ
Під час копіювання інформації обов’язково посилайтесь на www.kpu.ua