ПОКЛИКАННЯ – СЛУЖИТИ ЛЮДЯМ

ПОКЛИКАННЯ – СЛУЖИТИ ЛЮДЯМ


Яків Леонтійович Романчук народився 7 квітня 1930 року в селі Острожок Баранівського району на Житомирщині в багатодітній селянській сім’ї. В родині Леонтія Павловича та Марії Гаврилівни біло восьмеро дітей.

Під час колективізації батьки у числі перших поступили до колгоспу, де продовжували працювати. З ранніх років вони привчали своїх дітей до селянської праці – вирощувати сільськогосподарські культури та доглядати домашніх тварин. До початку Великої Вітчизняної війни Яків встиг лише закінчити два класи Острожецької семирічної школи.

У період німецької окупації сім’я Романчуків приймала активну участь у партизанському русі: батько і старший брат Якова Іван заготовляли продукти харчування для партизанів, сестра Надія була партизанською зв’язковою. Крім цього, більше місяця, аж до визволення області від німецьких окупантів, разом із сім’єю проживав цілий взвод (25 чоловік) партизанів, котрі вночі виходили на бойові завдання, в вдень відпочивали у кімнатах на підлозі, яку батько застелив соломою.

За допомогу партизанам село Острожок у жовтні 1943 року було спалене фашистським каральним загоном, у власних оселях було вбито або спалено 16 односельчан. На щастя, батькова хата вціліла, бо знаходилась на протилежному березі річки Случ біля лісу, куди німецькі головорізи боялись заходити.

Після визволення району і області від окупантів Яків продовжує навчання в школі, а у період канікул допомагає колгоспу в сільгоспроботах.

Тяжкі післявоєнні роки, а ще смерть матері після важкої хвороби, не дали Якову можливості продовжувати навчання в школі і він поступив у Довбиську школу фабрично-заводського навчання, де за рахунок держави учням давали необхідні професії, а ще було організоване 3-х разове харчування та видавали обмундирування, що на той період було важливо.

Після закінчення школи ФЗН у 18 років Якова було направлено на Баранівський фарфоровий завод імені В.І.Леніна на посаду майстра-живописця з оформлення фарфорових виробів. Тут, крім виробничої діяльності, юнак приймає активну участь у громадському житті заводського колективу. Відразу аж у чотирьох гуртках художньої самодіяльності – духовому, струнному, хоровому та драматичному. Увесь вільний від роботи час було заповнено. А іще комсомольці обирають його ватажком комсомольської організації живописного цеху.

Як згадує сам ветеран, то був для нього період найбільш активного молодого життя. І сьогодні йому просто жаль дивитись на тих молодих людей, котрі не знають як розумно використати своє дозвілля. Або проводять його у барах у п’яній компанії.

У 1951 році Якова було призвано до лав Радянської Армії, де він прослужив близько 6 років. Остання армійська посада – комсорг батальйону. В армії у 1954 році він вступив в ряди Комуністичної партії. Високе звання комуніста Яків Романчук зберіг і дотепер.

Після служби Баранівський райком партії направляє Якова Леонтійовича у колгосп імені Кірова в рідний Острожок. Рішенням правління його призначають завідуючим свино-птицефермою, де утримувалось до 800 свиней, кілька тисяч курей та гусей і 10 тисяч качок. А іще доручили керувати сільським духовим оркестром, за що одержував зарплату – 40 трудоднів за завфермою та 10 трудоднів за оркестр. А потім комсомольці колгоспу обрали його своїм секретарем, звісно на громадських засадах.

Після розформування Довбиського району та його приєднання до Баранівського, райком партії рекомендує Якова Романчука заступником голови колгоспу та секретарем парторганізації колгоспу імені Калініна села Адамівки. Згодом, після чисельних територіальних реформ та укрупненням колгоспів, Якову Леонтійовича (звичайно, не з власної волі) довелось працювати на таких же посадах у господарствах «40-річчя Жовтня» села Жовте, «Комунар» села Тартак Баранівського району, «Червоний Прапор» села Новий Завод Новоград-Волинського району, імені Маяковського села Павлівка Житомирського району.

Після відновлення Червоноармійського району Я.Л.Романчука обрано головою колгоспу «Перемога» села Стрибіж, де він пропрацював 22 роки.

За період його головування колгосп щорічно збільшував виробництво зернових та технічних культур, продукцію тваринництва. Щорічно, в середньому, колектив господарства продавав державі : м’яса – 2500ц, молока – 17500ц, вовни – 8,5ц, яєць – 17000 шт, зерна – 3100ц, картоплі – 8500ц, хмелю – 140ц, льнотрести – 4500ц, овочів – 2200ц, фруктів – 500ц.

За ці роки в Стрибіжі побудовано 2-х поверхову школу, дитячі ясла, лікарняну амбулаторію, будинок побутового обслуговування населення, завершено будівництво Будинку культури та лазні. Збудовано та введено в експлуатацію майстерню з ремонту та обслуговування сільгосптехніки, картоплесховище, тваринницькі споруди. А також побудовано 5 кілометрів дороги з твердим покриттям від центру села до автотраси Київ – Чоп. Велика увага приділялась будівництву житла для мешканців сіл колгоспу.

Працівники колгоспу завжди своєчасно отримували заробітну плату, мали можливість безкоштовно зміцнювати своє здоров'я в санаторіях, перебувати в туристичних поїздках по республіках Радянського Союзу та зa кордоном. Активно працювали і тепер продовжують працювати гуртки художньої самодіяльності Стрибізького Будинку культури та Слобідського клубу, які неодноразово виходили переможцями на районних та обласних фестивалях. Футбольна команда брала участь у змаганнях на першість району та області.

У 1963 році Яків Леонтійович закінчив обласну школу керівних сільськогоспо- дарських кадрів. Без відриву від виробництва одержав середню освіту та закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут, одержавши спеціальність «вчений агроном».

Після 22-річного головування, Яків Леонтійович передав колгосп своєму заступнику Мосійчуку Сергію Олександровичу, а сам ще продовжував працювати на посадах інженера з техніки безпеки, голови ревізійної комісії колгоспу.

Він з великою вдячністю згадує своїх помічників, а також рядових членів колгоспу, з якими вирішувались складні завдання колгоспного виробництва.

Перебуваючи на пенсії, Яків Романчук продовжує активну громадську роботу. Він є депутатом районної ради протягом восьми скликань. У останніх трьох скликаннях - беззмінний голова постійної комісії з питань депутатської етики, регламенту та законності. Зі створенням Курненської об'єднаної громади є членом виконкому сільської ради.

За його ініціативи у 2006 році було створене районне товариство «3а здоровий спосіб життя, яке він очолив і активно пропагує особистим прикладом. Часто зустрічається з учнями шкіл та переконує вести саме здоровий спосіб життя. Не дивлячись на поважний вік, їздить велосипедом зі Стрибіжа в районний центр, Курне, Великий Луг, Старий Майдан та інші села району.

Яків Леонтійович протягом 30 років очолює ветеранську організацію сільської ради. Не забуває привітати з днем народження ветеранів, підтримати добрим словом у їхньому нелегкому житті. Сказати прощальне слово при відході на вічний спокій… Разом зі своїми односельцями займається благоустроєм кладовища в селі Стрибіж.

За його ініціативи та матеріальної підтримки були виготовлені та встановлені на могилах пам'ятники Галині Кононівні Гніденко - учасниці Рівненського підпілля, вчительці з багаторічним стажем Великолугівської школи. Андрусенку Івану Йосиповичу – партизану загону імені Олександра Невського, жителю села Слобідки, який певний період працював заступником голови колгоспу та секретарем парторганізації колгоспу. Також були виготовлені і урочисто відкриті мемoріальні дошки Петру Леонтійовичу Ткачуку - прославленoму голові колгоспу «Паризької Комуни» села Очеретянки, Заслуженому працівнику сільського господарства Української РСР; Володимиру Дмитровичу Давидюку - засновнику музейного комплексу в селі Очеретянка, 3аслуженому вчителю України; Почесному громадянину Червоноармійського району, Степану Григоровичу Бойку - Герою Соціалістичної праці, Почесному громадянину смт Ружин та села Великий Луг, де він у свій час працював головою колгоспу, а згодом очолював Червоноармійський та Ружинський райкоми партії. На могилах Іщуків та Іпінських - жертв ОУН-УПА -  встановлені пам'ятні Дошки.

3 моменту відновлення діяльності Комуністичної партії України Яків Леонтійович приймає активну участь в роботі парторганізації району, котра зpocлa чисельно у 2014 році до 400 партійців. Комуністи Червоноармійщини приймають активну участь в різноманітних заходах та акціях у Києві та Житомирі, у виборчих кампаніях. В даний період Яків Романчук очолює обласну контрольно-ревізійну комісію, а також є головою районної ради Всеукраїнського союзу радянських офіцерів.

Яків Леонтійович є добрим сім’янином, разом з дружиною Людмилою Олександрівною, на жаль нині покійною, виховали і дали дорогу в життя трьом дітям: дочці і двом синам. Він пишається шістьма онуками та двома правнуками. Не дивлячись на поважний вік, продовжує вести здоровий спосіб життя, приймає участь в хоровому колективі, виконує посильну фізичну працю в домашньому господарстві.

Сьомого квітня, в день свята Благовіщення та Всесвітнього дня здоров'я, Якову Леонтійовичу Романчуку виповнилося 90 років. Тож, побажаємо йому міцного здоров’я, оптимізму на краще життя, мирного неба, сімейного благополуччя та щасливого довголіття!

Валерій Левченко,

м. Житомир


Ви можете обговорити цей матеріал на наших сторінках у соціальних мережах