Виступ К.С.Самойлик на сесії Верховної Ради України щодо ситуації з захоплення православних храмів.


Так в свій час робили лише фашисти, оунівці, та вояки УПА.


Такою була справжня війна на Волині в роки Великої Вітчизняної війни, такою ж продовжується релігійна війна на Волині і сьогодні.


Так з цих маленьких епізодів твориться велика трагедія – руїна України, її історичне небуття, колоніальне рабство.


Ось уже 2 місяці біля ВР. в тимчасовій палатці, на всіх вітрах, на холоді знаходиться священик УПЦ з Тернопільської області отець Олег Сірко зі своїми прихожанами, у яких декілька місяців тому захопили храм. Вони перебувають тут з наївними плакатами до Президента про мир, який він у передвиборчому стані обіцяв церкві. Сьогодні прихожани, напевно, вже зрозуміли, що цей мир може бути тільки тоді, коли заберуть до останнього усі їхні храми, а їх виселять у резервації. Проходить день за днем, а ні Президент, , ні місцева (дуже “демократична” влада), ні суди, ні прокуратура, не можуть ,а точніше, свідомо не бажають, вирішити очевидне питання – повернути храм.


Цей факт не поодинокий. Подібне відбувається в селі Калінінському Херсонської області. Верховний суд повернув храм громаді, а місцева влада відмовляється виконувати рішення суду.


В кожній області є свій Острог. У цьому місті була громада УПЦ і їй належав храм, був мир і спокій, будні життя. Але за участю представників влади Рівненщини , людей з кримінальним сьогоденням, зробили вже звичну справу – захоплення храму, побиття віруючих.


Влада ініціювала конфлікт. ЇЇ не бентежать поламані руки, струси головного мозку, кров. Знову бездіяльність міліції, відсутність реакції прокуратури, центральних органів державної влади. Мовчить влада націоналістів і соціалістів. Це вже було при Кучмі, і син продовжує справу батька.


До сьогодні у напрузі весь Острог, вся Рівненська область, віруючи та громадськість по всій Україні. Мабуть досягненням нинішньої влади буде тільки захоплення храмів та піррова перемога над УПЦ.


Міняються, за часів незалежності, правлячі режими, міняються декорації та риторика, але проводжується війна проти Православ’я.

Нинішній владі слід пам’ятати древню мудрість – той, хто посіє вітер, пожне бурю, бурю народного гніву. Владі слід пам’ятати, що війна проти свого народу завжди закінчується перемогою народу. А антинародна влада завжди йде у вигнання, до екзилу, де може довго аналізувати, чому її демократичні “експерименти” не були підтримані народом. Там їй і місце.


Ви можете обговорити цей матеріал на наших сторінках у соціальних мережах