- КПУ - http://www.kpu.ua -

ПЕТРО СИМОНЕНКО. ПРО НАБОЛІЛЕ І ЩО РОБИТИ

Опубликовано 15.06.2021

Дорогі товариші по партії.

Пандемія внесла суттєві і болючі корективи у нашу партійну — громадсько-політичну і організаційну роботу щодо активізації трудових класів на боротьбу з антинародним режимом за права і свободи людині праці.

Використання онлайн-технологій, інтернет-конференції і наради, телефонні розмови, виявилися неспроможними повною мірою компенсувати безпосереднє спілкування з партійним активом і громадянам, не сприяло посиленню впливу партії у суспільстві. Практична партійна робота проводилася доволі мляво, часто-густо просто імітувалася, обмежувалася заходами з нагоди тих чи інших пам’ятних дат.

Як наслідок, зменшилась чисельність членів партії та первинних осередків, зросла кількість проблемних райкомів і міськкомів. Майже припинився прийом у партію, особливо це стосується молоді, поглибилася тенденція на старіння партійних лав.

В цих умовах правлячий режим посилив тиск на Компартію і комуністів, продовжив курс на заборону партії і фабрикацію кримінальних справ стосовно членів КПУ і співчуваючих, на заборону найстарішої газети України — «Рабочая газета».  В той же час, можливість доносити до широкого кола позицію нашої партії з ключових суспільно важливих проблем була обмежена закриттям трьох опозиційних до правлячої диктатури (нехай і буржуазних) телеканалів - «112 Україна», «ЗіК», «Ньюз-Ван».

Безумовно, така ситуація, я маю на увазі карантинні обмеження і викликані ними перешкоди, були використані правлячими колами олігархо-нацистів і їх закордонними хазяями, в першу чергу США та Британією разом з младоєвропейськими сателітами, для нейтралізації дійсного протестного руху, подальшого закріплення колоніального статусу України, перетворення наших громадян на рабів ТНК і «гарматне м’ясо» для НАТО.

Весь карантинний рік прискореними темпами під невсипущим оком США і Ко відбувалася трансформація правлячого в Україні режиму від буржуазної диктатури, прикритої «фіговим листком» буржуазної демократії, до розбудови відверто неонацистської держави на основі тотальної фашизації політики і суспільних відносин з використанням державно-терористичних засобів: позаконституційних заборон, шантажу, залякування, політичних переслідувань, замахів на життя і здоров’я людей.

Не буде перебільшенням сказати, що «були часи страшніше, але не було підліших». Режим Зеленського, попри обіцянки (про що ми, комуністи, попереджували з самого початку) і сподівання мільйонів громадян України на  завершення громадянської війні на Донбасі, на відновлення нормальних стосунків з сусідами, на припинення реформ соціального геноциду за рецептами і на вимогу МВФ, виявився найбільш реакційним і запроданським за всі часи так званої «незалежності».

Адміністративно-територіальна реформа і створення об’єднаних громад призвели до відокремлення людей від реального впливу на місцеву владу. Зруйнували нехай і кульгаву, але все ж таки доступну для багатьох мешканців невеликих населених пунктів, систему охорони здоров’я. В рази ускладнили доступ до адмінпослуг через віддаленість до нових адмінцентрів. Перетворили органи місцевого самоврядування в загони менеджерів з продажу землі доморощеним та закордонним латифундистам.

В економічному плані «здобутки» ЗЕ-влади стали катастрофічними. Намагання догодити Європі і США під приводом Асоціації призвели до остаточної руйнації конкурентноспроможного промислового виробництва, знищення незалежної фінансової системи, встановлення тотального контролю з боку іноземних держав і ТНК над стратегічними секторами економіки. Так звані ініціативи Президента щодо «великого будівництва», перетворення України на космічну державу, плани висадити мільярд дерев за кілька років тощо — це як розповіді великого комбінатора про перспективи Нью Васюків. Але це не наївні заявице технологія прикриття всеохоплюючого злодійства та обкрадання людей і держави.

Злодійська економічна політика, безумовно, не могла не відбитися на соціальній та гуманітарній сферах. Настирне продовження пенсійної, медичної, житлово-комунальної, освітньої реформ, реформ трудових відносин і так звана «діджиталізація» — держава у смартфоні тощо — було спрямовано на відмову олігархо-нацистської влади від виконання своїх функцій щодо захисту життя, здоров’я громадян, забезпечення прав і свобод людини. Сьогодні вже очевидно, що ці псевдореформи спрямовані на перетворення людей праці і народних ресурсів в «дійних корів» для збагачення власників ТНК і фінансово-промислових груп та їх обслуги з продажних депутатів, чиновників, митців-креаклів (так званий «креативний клас») і чисельної армії різноманітних фріків.

Не випадково тільки за останній рік, на вимоги МВФ, суттєво (за даними Держстату, майже на 60 відсотків) зросли тарифи, а за ними — і ціни, проте зарплати та пенсії підвищилися мінімально, а в деяких випадках, за рахунок зміни порядку виплат і карантинних обмежень, навіть зменшилися.

Заборгованість з виплати заробітної плати, станом на 1 травня, становила понад три з половиною мільярда гривень. Майже трьох мільярдів досягла заборгованість і з виплати лікарняних.

Державна гуманітарна політика ЗЕ-влади є відзеркаленням її нацистської сутності. Мова йде не тільки про перетворення теле - і радіо простору на рупор націоналістичних постулатів і русофобії. Верховна Рада і ПреЗЕдент, як пиріжки, штампують закони та постанови, які героїзують нацистських колаборантів. Одночасно приймаються і розробляються законопроекти, спрямовані на дискримінацію з етнічних, мовних, конфесійних, світоглядних ознак тощо. Останній приклад такої дискримінації - законопроект «про корінні народи». Цей законопроект — кричущій приклад етноциду, який можна порівняти хіба що з практикою вимірювання нацистами людських черепів.

Не припиняється громадянська війна на Донбасі. Режим олігархо-нацистів цілеспрямовано торпедує будь-які спроби реалізації Мінських домовленостей. Що й не дивно, бо продовження братовбивчої війни для цього режиму — основна гарантія залишитися при владі. Без війни Україна і ЗЕ-режим не потрібні закордонним спонсорам і господарям. Їм потрібна  Україна, як вогненний плацдарм НАТО проти Росії, як держава Антиросія, як територія для наживи на сировинних ресурсах.

Соціально-політична ситуація ускладнилася продовженням курсу тотальної декомунізації. Як наслідок — послідовно і жорстко руйнуються базові засади справедливого суспільства — суспільства рівності і братерства, суспільства де поважається людина праці, де держава виступає гарантом стабільності і розквіту. Декомунізація відкрила прямий шлях до фашизму. Наразі Україна разом з прибалтійськими лімітрофами  перетворилася на розсадник єврофашизму. Тому сьогодні однією з головних наших завдань є боротьба проти фашистської зарази. Боротьба організаційна, інформаційно-просвітницька, ідеологічна.

Всі ці і багато інших проблем повинні стати предметом глибокого осмислення і обговорення в кожному первинному осередку.

Компартія заявляє, що нинішня соціально-економічна ситуація в Україні супроводжується триваючою стагнацією в економіці та втратою економічного суверенітету, поглибленням зубожіння трудового люду.

За рівнем національного продукту ми не досягли показників 30-річної давнини. Загальна сума державного та гарантованого державою боргу, за даними Мінфіну, на кінець квітня 2021 року становила 91,3 млрд. дол. Якби українці вирішили "скинутися" та одномоментно погасити весь борг, то кожному, незалежно від віку чи соціального статусу, потрібно було б заплатити майже по 57 тис грн. На обслуговування й погашення державних боргів у 2021 році необхідно скерувати 38 відсотків витрат держбюджету.

Щодо європейських устремлінь, про які невтомно талдичить владний режим, то ми досягли й перевищили показники ЄС лише у цінах на продовольчі товари. Для прикладу, продуктовий набір українців дорожчий, ніж у сусідів-поляків, тоді як середня зарплата у них півтори тисячі доларів, а в нас ледве сягає чотирьох сотень.

Можновладці тішать себе ілюзіями, що попереду всієї Європи у впровадженнні новітніх технологій. Зокрема, з 1 липня підступно запроваджують електронні аукціони з продажу земельних наділів, добре знаючи, що вони будуть недоступними для абсолютної більшості селян. На черзі – такаж ієзуїтська ініціатива щодо видачі пенсіонерам банківських карточок в той час, коли, знову ж таки в більшості сіл, відсутні банкомати й термінали.

Маховик вбивчих людиноненависницьких реформ, який запопадливо розкручують в Україні на догоду заокеанських правителів, ще більше загострює ключові проблеми, які найбільше хвилюють українське суспільство.

Передовсім йдеться про:

• припинення громадянської війни на Донбасі, котра, як мовиться в народі, дістала уже до печінок;

• ліквідацію безробіття і подолання злиденності;

• контроль за галопуючими тарифами й цінами;

• приборкання коронавірусної епідемії;

• розпродаж всенародного багатства —землі-годувальниці ( з метою роз’яснення позиції КПУ активно використовувати заяву ЦК КПУ «Врятувати українську землю від остаточного розкрадання!»);

• горе-реформи, які несуть нашому знедоленому народові нищівний удар: медичну, пенсійну, земельну та експериментування у сфері шкільництва.

Перелічені ключові проблеми, реалії повсякденного життя дають усі підстави зробити узагальнюючий висновок: за сім років, що минули від лютневого 2014 року збройного перевороту, який було здійснено за підтримки Європи й повному зовнішньому управлінню зі сторони США, в Україні встановлено профашистський режим, а неонацистську ідеологію зведено до рангу державницької.

Невтомно продовжуючи курс попередника, який нещадно піддавав справедливій критиці, коли боровся за президентську булаву, Зеленський повсюдно проводить агресивну політику, скеровану на тотальну фашизацію суспільних відносин, глорифікацію нацистських злочинців і пособників. Його «слуга» днями не допустила прийняття парламентом законодавчих ініціатив щодо запобігання героїзації воєнних злочинців та легалізації нацизму.

Сьогодні маємо усі підстави стверджувати, що нинішній правлячий протекторат, ще раз наголошую, – найреакційніший за 30 років після демонтажу Радянської влади. В помислах і діяннях Зе-режиму все наочніше вимальовується тенденція до бонапартизму, зосередження в своїх руках фактично диктаторських повноважень, створення жорсткої президентської вертикалі. Гарант Конституції стає найбільшим кривдником Основного Закону. Тут і розправа у неконституційний спосіб з Конституційним Судом, і зведення Ради національної безпеки і оборони України із координаційного органу, як це передбачає 107 стаття Конституції, до рангу позасудового карального задля репресивних розправ з неугодними партіями, засобами масової інформації, політичними і громадськими діячами тощо. Мета зрозуміла – розтоптати опонентів, розчистити поле для безальтернативного царювання.

Поряд з цим, на превеликий жаль, приходиться констатувати, що у значної частини наших співгромадян притупилася, чи взагалі втрачена класова оцінка розвитку подій, що чимало з них піддаються на антикомуністичні домисли властей та прикормлених президентськими шашликами ЗМІ.

По суті, відсутня парламентська опозиція як альтернатива згубному капіталістичному укладові, що утверджується в Україні у найпотворніших формах. Адже ті політичні сили, котрі йменують себе опозиційними, виступають не за зміну суспільно-політичного ладу і економічного устрою, а лише поборюються за повернення до владних кабінетів.

Така кричуща ситуація, яка пов’язана з втратою економічного суверенітету та, практично і політичного, реально загрожує територіальній цілостності й державності України і вимагає, щоб організаційно-партійна та ідеологічна діяльність нашої партії представляла єдиний цілісний, гнучкий, ефективний механізм. Її головна мета — допомогти кожному комуністу усвідомити нові соціальні реалії, небезпеку подальшої фашизації влади і країни, визначити  персональну відповідальність за її припинення.

Вважаю, що спираючись на цей цілісний механізм та займаючи активну класову позицію, саме ми, комуністи, повинні очолити національно-визвольну боротьбу за порятунок України, за зміну політичного режиму. Це єдиний вірний шлях до порятунку України.

Нам потрібні адекватні, якісно нові підходи до самої постановки партійно-політичної роботи (доручення комуністам – з урахуванням здібностей, контроль за їх реалізацією, взаємодопомога, подолання стереотипів колишньої «правлячої сили» тощо).

В основу нових підходів до комуністичної пропаганди та агітації необхідно покласти класовий, цілеспрямований та диференційований критерій. Вести її насамперед серед допитливої молоді, інженерно-технічних працівників, мислячих робітників, просоціалістично налаштованих вчителів і медиків (таких близько 20% населення).

Сьогодні заслуговують бути пріоритетними спільні акції соціального протесту з прогресивними громадськими організаціями, святкування знаменних віх і подій соціалістичного розвитку УРСР, довірливі групові та індивідуальні бесіди.

А правовий захист і моральна підтримка самотніх, зубожілих, маломобільних, симпатиків і, звичайно, наших однодумців мають посідати провідне місце.

У внутрішньопартійному житті слід рішуче уникати голого констатування відомих фактів, хникання і безплідних стогонів через труднощі, а головне, мусування недоліків радянського минулого, настроїв безвиході й поразок.

З гордістю за те, чого досягла Україна за часів Радянської влади, викривати антилюдянську, грабіжницьку політику капіталу протягом останніх 30 років так званої незалежності.

У роботі з громадянами, викриваючи алчність капіталу, формувати розуміння необхідності заміни буржуазного політичного режиму. Ми повинні проникати в політичну сутність, суперечності соціальних процесів і явищ, розкривати справжні класові інтереси і закономірності політичної боротьби.

На це спрямовані реалістичні інструкції та рекомендації ЦК з організації партійного навчання, вдосконалення політичної інформації, поліпшення практичної діяльності з актуальних питань.

На жаль, їх часто ігнорують на місцях, в реальній самоосвіті і поведінці багатьох комуністів.

Досвід Житомирського, Чернігівського, Черкаського та інших обкомів КПУ показує, що при бажанні і в нинішніх складних умовах можна й потрібно проводити ідейно-теоретичну підготовку активу. Без цього марно говорити про політичну освіту інших.

Нам з вами, товариші, доводиться спілкуватися з людьми, які опинилися в соціально-розшарованому, атомізованому і заляканому суспільстві. Моя особиста практика – в студіях, ефірі, кулуарах і повсякденному житті – дозволяє зробити висновок, що кожна розмова з людьми – унікальна, неповторна. Передбачити всі її нюанси неможливо, але домогтися взаєморозуміння можна, при бажанні і волі. Жива практика підкаже реальні шляхи і цілі.

Справжньою «цілиною» для більшості партійних комітетів є участь у соцмережах. Для цього не потрібні спеціальні приміщення. Ми вивчаємо це питання і, враховуючи досвід молодих інтернет-бійців, незабаром підготуємо вам відповідні поради та рекомендації.

Життя, стан українського суспільства вимагає від нас введення своєрідного теоретичного політмінімуму, періодичного проведення співбесід з комуністами, пошуку інших шляхів і способів стимулювання самоосвіти товаришів, освоєння здатності працювати в нинішніх екстремальних умовах, щоб не плестись в «хвості» подій, а бути «на висоті» швидко мінливих зовнішніх факторів і вимог життя.

Потребою і звичкою кожного комуніста має бути регулярне відвідування сайту ЦК (особисто, за допомогою товаришів або родичів, дітей). Це не просто бажання, а веління часу і внутрішньопартійного життя. У нинішніх умовах немає іншого більш ефективного способу спілкування. Це не тільки інформаційно-методичне завдання, а нагальна практична проблема, запорука повноцінного функціонування партії.

Продовжуючи далі про ідейно-теоретичне  озброєння комуністів, без гучних слів, скарг на відсутність джерел, запитаймо себе: чому єдине доступне видання – «Рабочая газета» – не передплачує більшість первинних? Адже це найсвіжіше, лаконічне і переконливе висвітлення динамічно мінливої ситуації. Незважаючи на наше занепокоєння, на друге півріччя газета не підписана навіть значною кількістю місцевих комітетів.

Яку б серйозну проблему ми не заторкнули, одне можна сказати точно: для їх вирішення потрібні свідомі та конструктивні зусилля з боку партії, організаційна й ідеологічна єдність наших лав, жива робота з людьми. Потрібно колективно і невідкладно випрацьовувати  сучасні організаційно-методичні основи партійно-політичної роботи. Проте деякі наші товариші схильні до догматизму і косності, групівщини і невизначеності (Запоріжжя, Одеса, Луганськ). Але чудес в природі немає, смішно очікувати їх і в суспільному житті.

Настав час декому забути про колишні аудиторії, готові відповіді і рецепти. Потрібно бути сміливішими всім – не на семінарах, а в реальному процесі, наполегливо освоювати практичні навички політичних бійців, мистецтво дійсно бойової партії.

Сьогодні — поряд з удосконаленням ідейно-теоретичної підготовки, самоосвітою актуалізується важливість морального загартовування комуністів, створення на всіх рівнях здорової, вимогливої психологічної атмосфери, розвитку партійної товариськості, дійової турботи про зміну.

Давайте подумаймо, товариші, чи посильне нам завдання, щоб  кожен працездатний комуніст підготував одну людину до партії протягом року? Або: як відпрацювати оптимальний механізм взаємозв'язку «обком-райком-територіальний комітет-первинна». З ким, на яких умовах співпрацювати нам з наближенням – чергових чи дострокових – виборів парламенту і президента? З цих та інших питань слід шукати нові підходи до партійно-політичної роботи, відпрацьовувати їх реальні шляхи і способи, експериментувати – в розумних межах, ділитися досвідом, уникати формалізму.

Аналогічними пошуками займаються колеги з КПРФ, Партії комуністів Республіки Молдова, Комуністичної партії Бєлорусі. Ми з ними конструктивно співпрацюємо, відчуваємо їх розуміння і підтримку. Загрозу фашизму все більше усвідомлює прогресивна світова спільнота. ЦК КПУ налаштований на подальший розвиток міжпартійного співробітництва в спільних інтересах.

Готуючись до заходів з нагоди 80-річниці початку героїчного подвигу радянського народу і його Червоної Армії під керівництвом Компартії на початку і в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, партійні комітети зобов’язані в цих непростих для нас умовах з класових позицій підходити до оцінок тих чи інших подій того часу та пов’язувати їх з фашизацією сьогоднішнього націонал-олігархічного режиму і значної частини українського суспільства.

Потрібно також в своїй масово-політичній і агітаційно-пропагандистській діяльності серед населення наголошувати і показувати на прикладах (а їх на сьогодні достатньо), що антиконституційна декомунізація є шлях до фашизму. І обов’язково спиратися на визначення фашизму, дане Георгієм Дімітровим на сьомому Конгресі Комінтерну, що фашизм – це відкрита терористична диктатура найбільш реакційних, найбільш шовіністичних, найбільш імперіалістичних елементів фінансового капіталу.

Що фашизм – це влада самого фінансового капіталу.

Що це – організація терористичної розправи з робітничим класом, революційною частиною селянства і інтелігенції.

Що фашизм у зовнішній політиці – це шовінізм в найгрубішій формі, який культивує зоологічну ненависть проти інших народів.

Нагадую, що Антифашистський Комітет України при підтримці ЦК запланував на червень проведення заходів, пов'язаних з 80-ми роковинами віроломного нападу фашистської Німеччини 22 червня 1941 року і її сателітів на СРСР і початком подвигу радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни та з 80-річчям злочинних подій – масової різанини оунівцями мирних жителів Львова 30 червня 1941 року, яка поклала початок масовим репресіям фашистів, їх бандерівських посібників на окупованих радянських територіях, що вилилися в холокост єврейського населення, геноцид слов'ян і комуністів, в масове знищення понад двадцяти мільйонів цивільного населення людей всіх національностей Радянського Союзу.

На наш погляд, такі заходи потрібно підготовити і провести у себе на місцях, з залученням представників суспільно-політичних організацій лівого спрямування, інтелігенції соціалістичної орієнтації, ветеранських організацій та молоді.

Особливу увагу таких заходах потрібно звертати на яскраве висвітлення подвигів воїнів Червоної Армії, прикордонників, всього радянського народу на початку Великої Вітчизняної війни, які заклали основу майбутньої Перемоги. Розвінчувати  антирадянські, антикомуністичні міфи, що пропагує пануюча в країні влада, залежні від неї псевдоісторики і політологи та кишенькові засоби масової інформації, журналісти, які, за справедливою оцінкою відомого письменника Олександра Зінов'єва, демонструють зразки «інтелектуального кретинізму і моральної підлості».

Матеріалів для контрпропаганди, текстів листівок в цьому напряму достатньо на нашому сайті. Ми й надалі будемо подавати тематичні інформаційні та історичні матеріали і документи.

Потрібно також не обминути нашою увагою ветеранів і дітей війни, звернути увагу на стан пам’ятників радянським воїнам-визволителям, братських могил й поховань і, при потребі, привести їх в належний стан перед покладанням квітів 22 червня, вшановуючи пам'ять творців Перемоги.

Шановні товариші!

Прийняття рішення про адміністративно-територіальну реформу вимагає від нас приведення організаційної структури Компартії України відповідно до неї та до перейменуваннями населених пунктів і районів у містах, що відбувалися на основі антиконституційного, на наше тверде переконання, «декомунізаційного» закону, ухваленого 9 квітня 2015 року Верховною Радою. Інформуйте членів партії та громадян України, що Компартія рішуче засуджує таку політику.

Секретаріат ЦК спільно з регіональними комітетами провів відповідну роботу щодо приведення організаційної структури партії відповідно до нового адміністративно-територіального поділу України. Ці важливі питання стали предметом розгляду на засіданнях Президії Центрального Комітету у липні 2020 і березні 2021 року. Вони регулярно піднімалися на постійно діючих нарадах керівників обласних і Київського міського комітетів. Пропозиції обкомів ми детально доопрацювали.

У зв'язку з тим, що в новостворені райони включено частину територій, а не весь колишній район, райкомам необхідно визначити приналежність первинних парторганізацій цих населених пунктів до тих чи інших територіальних партійних організацій. При цьому, швидше за все, треба виходити з їх географічної приналежності до найближчої територіальної парторганізації.

Безумовно, на нинішньому етапі, в умовах дії драконівського «декомунізаційного» закону, який не дає можливості реєструвати зміни до Статуту КПУ, структура обласних партійних організацій залишається незмінною. Лише ліквідовані міські і районні партійні організації змінюють назви на територіальні, але з повними правами міських чи районних.

Організаційна побудова партії в подальшому буде залежати від розвитку подій, судових рішень, можливих змін, на вимогу Веніційської Комісії, до законів щодо декомунізації.

Водночас, вважаю за необхідне зосередити увагу партійних комітетів і організацій й на ряд інших першочергових напрямів організаційно-пвртійного зміцнення наших лав.

Передовсім, партійний актив повинен постійно роз‘яснювати трудящим ситуацію навколо Компартії. Маємо наполегливо розвінчувати домисли, які нав‘язуються громадськості, про її заборону. Нагадаю, що справа про заборону діяльності Компартії України знаходиться на розгляді в Апеляційному адміністративному суді з грудня 2015 року. Є серйозні зауваження до законодавства, згідно якого влада чинить розправу над комуністами, від Веніційськоі Комісії. Ми переконані, що перемога, в кінцевому результаті, буде за нами. Але задля її прискорення вкрай необхідне посилення впливу комуністів та наших прихильників на розвиток суспільних процесів.

На жаль, цього не відбувається в силу організаційної слабкості переважної більшості партійних осередків. Підтвердженням цього стала звітно-виборна кампанія в первинних партійних організаціях, яка, за винятком Одеської обласної парторганізації, нарешті завершена. За оцінкою Президії ЦК, вона пройшла на небувало низькому організаційному рівні, викликаному пандемією і нахабною антикомуністичної політикою, що проводиться націонал-олігархічним режимом останніх сім років, втратою багатьма місцевими партійними комітетами зв'язків з первинними партійними організаціями.

З метою збереження чисельного складу Компартії, зміцнення місцевих і первинних партійних організацій, розв‘язання назрілих кадрових питань, відновлення діяльності партійних комітетів, нового поповнення партійних лав ЦК пропонує провести до кінця цього року Всепартійну звірку комуністичних лав. Вона має пройти в наступній формі. Секретарі первинних осередків, їх партійні бюро зустрічаються з кожним комуністом, що перебуває в ній на обліку. Перші секретарі, а ще краще – бюро міських, районних і територіальних партійних комітетів проводять співбесіди з ватажками усіх первинних партійних організацій, що входять до складу цих місцевих партійних організацій. Бюро обкомів і Київського міськкому заслуховують звіти керівників кожного з місцевих комітетів щодо проведення ними звірки первинних та місцевих партійних організацій.

На завершальному етапі – розмови з першими секретарями регіональних партійних комітетів на засіданні Президій ЦК і ЦКК і обговорення підсумків Всеукраїнської звірки та конкретні заходи для реалізації практичних завдань, що випливатимуть із цієї розмови усього керівного складу партії, на об‘єднаному Пленумі Центального Комітету і Центральної Контрольної Комісії.

Буде розроблено відповідне положення про проведення Всеукраїнської звірки комуністичних лав.

Ще одна надзвичайної ваги проблема організаційного зміцнення партії і посилення її бойовитості. У зв‘язку з суттєвим ростом віку комуністів з усією серйозністю постає питання нового поповнення наших рядів молоддю. Зрозуміло, що в умовах нагнітання антикомуністичної істерії, всеохоплюючого націоналістичного угару, морального й, не рідко, фізичного тиску на громадян, які критично оцінюють дії нинішнього націонал-олігархічного режиму, молоді люди просто бояться долучатися до прибічників комуністичної ідеї.

Проте пошук шляхів до молодих сердець, донесення до них істини, висловленої відомою крилатою фразою «комунізм – це молодість світу і будувати його молодим», на нинішньому етапі має зайняти в нашій діяльності центральне місце.

Давайте поставимо за мету – в цьому році кожна місцева парторганізація має прийняти до своїх лав мінімум одного молодого комуніста віком до 30 років.

Сподіваємося, що суттєву допомогу партійному активу у роботі серед юнаків і дівчат надасть підготовлена нами серія брошур «Бібліотечки для молоді» під загальною назвою «Беседы о главном». В них допитливий молодий читач, котрий цікавиться політикою, знайде відповіді на наступні злободенні питання: про ази марксистсько-ленінського вчення та комуністичної ідеології ; про основні напрями стратегії і тактики сучасної Комуністичної партії України; про сутність класового підходу до сучасних суспільних явищ ; про захист революційної теорії і практики соціалістичного будівництва; про сучасну кризу глобального капіталізму; про «декомунізацію» як шлях до фашизації нинішнього українського суспільства.

Наполегливо прошу донести до юнаків і дівчат їх зміст, а партійним комітетам і нашим активістам віднайти можливісті для проведення з молоддю обговорення й дискусій щодо прочитаного.

Комуністична партія – це велика сім'я однодумців та соратників, які опинилися в екстремальних, але обнадійливих соціальних і політичних умовах. Попутники, слабкодухі, скептики вже знайшли інші ніші. Місія решти вірних партії – зберегти і зміцнювати свої лави, сумлінно працювати, готуватися до нових боїв з профашистським режимом – маріонеткою Заходу на чолі зі США. Іншими словами, йдеться про мобілізацію сил для вирішальних класових битв.

Ми, комуністи, на відміну від ліберально-буржуазних партій, знаємо, за що боротися,  що  пропонувати народу і країні.

Потрібно докорінно змінити суспільний лад, тобто діяти – при цьому наполегливо, послідовно, терпляче і вміло. Це означає навчатися найскладнішому мистецтву роботи з людьми, уникати ізоляціонізму, верхоглядства, менторства та інших болячок.

Тільки наполегливість, витримка, цілеспрямованість і пильність будуть успішними в складній класовій боротьбі за інтереси трудящих, за повернення влади народу!

Петро Симоненко,

Перший секретар ЦК Компартії України


Материал размещен на КПУ: http://www.kpu.ua

Link: http://www.kpu.ua/ru/99182/petro_symonenko_pro_nabolile_i_scho_robyty

© КПУ
При перепечатке информации ссылка на www.kpu.ua обязательна