Цей день в історії Великої Вітчизняної війни. 25 березня 1944 року радянські війська звільнили Проскурів (сучасний Хмельницький) від німецько-фашистської окупації

Цей день в історії Великої Вітчизняної війни. 25 березня 1944 року радянські війська звільнили Проскурів (сучасний Хмельницький) від німецько-фашистської окупації


На початку січня 1944 року війська 1-го Українського фронту під командуванням М. Ф. Ватутіна вступили на територію Хмельницької області. Першим населеним пунктом, визволеним від фашистського ярма Червоною Армією, було село Ганнопіль  Славутського району. Це сталося 1 січня 1944 року.

4 січня народні месники із з'єднання А.З.Одухи визволили районний центр Плужне, а 13 січня – Березнів. Частини 322-ї стрілецької дивізії 9 січня звільнили від фашистів Полонне. Воїни 226-ї стрілецької дивізії при взаємодії з партизанським загоном І.О.Музальова атакували ворожий гарнізон в Славуті і 16 січня місто було звільнено. 20 січня партизанський загін під командуванням К.С.Божевського зайняв районний центр Ляхівці (тепер Білогір'я).

11 лютого війська 60-ї армії (командуючий генерал-лейтенант І.Д.Черняховський) 1-го Українського фронту зламали опір ворога і штурмом оволоділи залізничним вузлом і містом Шепетівкою. Через п'ять днів з'єднання С.А.Олексенка, А.З.Одухи, В.С.Кота разом з частинами діючої армії після жорстоких боїв взяли штурмом місто Ізяслав.

4 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту (командуючий маршал Г.К.Жуков) знову перейшли в наступ, розпочавши Проскурівсько-Чернівецьку операцію. З 4 по 11 березня 1944 року були звільнені: Антоніни і Остропіль – 4 березня, Теофіполь – 5 березня, Стара Синява – 8 березня, Старокостянтинів і Красилів – 9 березня, Волочиськ – 11 березня.

23 березня 1944 року був визволений Летичів, а 24 березня – Меджибіж.

25 березня 1944 року частини 1-ї гвардійської армії генерал-полковника А.А.Гречка у взаємодії з танкістами 3-ї гвардійської танкової армії генерал-полковника П.С.Рибалка та льотчиками 2-ї повітряної армії генерал-полковника С.Я.Красовського оволоділи обласним центром – Проскуровом, хоча  навколо міста генерал-фельдмаршал Манштейн сконцентрував понад 500 танків, артилерію, піхоту.

Проскурів був важливим стратегічним пунктом для німців. Адже в ньому дислокувалися штаби групи гітлерівських армій «Південь» та 1-ої танкової армії. Місто стало центром по забезпеченню армійських підрозділів провіантом, пальним та амуніцією, що зберігалися на 25 складах.

Через нього проходила важлива залізнична лінія, яка забезпечувала технікою та провіантом всі південні формування німецької армії. Німці збиралися до останнього утримувати важливий для них у стратегічному відношенні пункт.

Ними завбачливо було створено розгалужену систему мінних полів, сконцентровано значну чисельність артилерії та вкопано в землю танки для стрільби прямою наводкою.

Два тижні наші війська у важких боях намагались зламати німецькі оборонні рубежі на північних підступах до Проскурова. В одному із таких боїв загинув командир авіаційного полку, Герой Радянського Союзу, полковник Л. Шестаков. Вирішальним стало 24 березня. У цей день 304-а стрілецька дивізія раптовою атакою оволоділа Лезневим. Частини 127-ї дивізії атакували Гречани, а розвідники 2-ї повітряно-десантної дивізії з боєм увірвалися в Ружичну. Таким чином, місто було оточене, шляхи відступу ворогу відрізані. За цих умов відтягувати час було небезпечно, тому радянське командування вирішило звільнити Проскурів в ніч на 25 березня.

Атаки на місто почалися одночасно з різних напрямків. Підрозділи 107-го корпусу захопили залізничну станцію, аеродром, обласну, а потім міську лікарні. Через кам'янецький і фельштинський переїзди воїни 2-ї повітряно-десантної дивізії пробились до центру міста, інші військові з'єднання вийшли на Заріччя і форсували Південний Буг (біля нинішнього Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту). Атакований з усіх боків ворог намагався вирватися з міста. Запеклий бій точився в усіх куточках міста при підтримці артилерії і масованих ударів з повітря.

Під час боїв за місто було знищено 1700 солдатів та офіцерів профтивника, 15 танків, 38 гармат, 1060 автомашин та бронетехніки, захоплено чимало трофеїв.

Люди радо зустрічали визволителів.

У боях за оволодіння Проскуровом радянські воїни проявили масовий героїзм: 31 частині та з'єднанню присвоєне почесне найменування «Проскурівських», а 14 полків і дивізій були нагороджені орденами Червоного Прапора і Богдана Хмельницького. Найбільше відзначилися війська генерал-полковника А. Гречка, танкісти генерал-полковника П. Рибалка та льотчики генерал-полковника С. Красовського.

25 березня 1944 року наші війська визволили також: Чемерівці, Оринин, Городок, Сатанів, Деражню.

26 березня 1944 року прапор Перемоги замайорів на башті древньої міської ратуші міста Кам'янця-Подільського.

В цей день довгождане визволення прийшло і в Нову Ушицю, Віньківці. 27 березня 1944 року було звільнено Ярмолинці, 28 березня – Миньківці, 29 березня – Стару Ушицю, а 31 березня – останній райцентр – Дунаївці. До 4 квітня 1944 року вся територія області була визволена від німецько-фашистських загарбників.

80 частинам і з'єднанням, які брали участь в операції, були присвоєні почесні найменування визволених населених пунктів Поділля. 51 полк і дивізія удостоєні орденів.

За героїзм і мужність при  визволенні Поділля від фашистських окупантів   звання Героя Радянського Союзу, зокрема, отримали:

Барабанов Петро Іванович – гвардії лейтенант.

Доронін Василь Олександрович – гвардії старший лейтенант.

Єлькін Валентин Іванович – молодший лейтенант.

Жулов Федір Єгорович – молодший лейтенант.

Іванов Олексій Григорович – начальник штабу окремого диверсійного батальйону в партизанському з'єднанні ім. Ф.Михайлова.

Кізюн Петро Кіндратович – льотчик, майор.

Кольчак Яків Харитонович – рядовий.

Котик Валентин Олександрович – партизан, підпільник.

Кудашкін Іван Степанович – льотчик.

Літвінов Петро Васильович – гвардії лейтенант.

Макаров Павло Олександрович – сержант.

Михайлов Федір Михайлович – керівник Славутської підпільної організації.

Музальов Іван Олексійович – командир Шепетівського загону в партизанському з'єднанні ім. Ф.Михайлова.

Одуха Антон Захарович – очолював партизанське з'єднання ім. Ф. Михайлова в Кам'янець-Подільській області.

Осин Микола Архипович – сержант.

Петров Михайло Ілларіонович – командир загону підривників партизанського з'єднання ім. Ф. Михайлова.

Приходцев Василь Іванович – командир танка.

Радугін Михайло Якович – гвардії лейтенант.

Сидоров Дмитро Степанович – навідник гармати, рядовий.

Тимощук Василь Іванович – командир партизанського загону ім. К. Ворошилова 1-го молдавського партизанського з'єднання.

Ушаков Олександр Кирилович – гвардії старший сержант.

Хардіков Яків Давидович – гвардії  молодший лейтенант.

Хохряков Семен Васильович – танкіст, гвардії майор.

Худяков Микола Олександрович – гвардії молодший сержант.

Чесак Григорій Сергійович – гвардії лейтенант.

*****

За час свого кривавого панування в області фашисти розстріляли та закатували 477 698 мирних громадян і військовополонених, зокрема, у Проскурові – 81 тисячу, а 117 230 чоловік було вивезено на каторгу до гітлерівської Німеччини. Населення області зменшилося більше, ніж на 30 процентів його довоєнної чисельності.

Двадцять сім подільських сіл було знищено, спалено, стерто з лиця землі фашистськими окупантами: Буртин, Білецьке, Двірець, Клубівка, Синютки, Канівка, Білижинці, Білотин, Васьківці, Комини, Лютарка, Михля, Михнів, Покощівка, Поліське, Сошне, Воробіївка, Кустівці, Онацьківці, Волиця, Голики, Губельці, Миньківці, Сільце, Хоровиця, Сьомаки, Караїна.

Крім того, напівзруйновано 530 населених пунктів, знищено 430 промислових будівель, 16 тисяч виробничих приміщень, вивезли до Німеччини 176 тисяч голів великої рогатої худоби, близько 150 тисяч коней, 235 тисяч свиней. Збитки, завдані окупантами  народному господарству області, становили понад 18 мільярдів 571 мільйон карбованців у довоєнних цінах.

Не можна не згадати і про Раковський концтабір смерті - центральний шталаг № 355, розташовувався в передмісті м Проскурова (Хмельницького), в районі Раково, на території колишніх військових казарм. Одне з його відділень знаходилося біля залізничної станції с. Гречани, інше по вул. Каменецький на території колишнього військкомату, де під табір було відведено одноповерховий цегляний будинок і побудовані полоненими бараки (сучасна територія філармонії, магазину "Оптика", КЕЧ).

У таборі по вул. Каменецький одночасно містилися 2 - 2,5 тис. полонених, в с. Гречани - від 5 до 8 тис. В Раково полонених розміщували відповідно національності. Залежно від переміщення, в таборі перебувало від 15 до 20 тис. рядових і сержантів-червоноармійців. Велика кількість військовополонених було направлено до таборів Кам'янець-Подільського району, Старокостянтинова та Шепетівки. У таборі був нелюдський  режим, харчування було дуже обмеженим: полонені  отримували 300 грамів хліба і дві тарілки супу на добу. Від виснаження і хвороб гинули тисячі полонених. Так, з грудня 1942 по лютий 1943 р., під час епідемії висипного тифу померло до 5-ти тис. полонених. За спробу втечі полонених розстрілювали.

Новоприбулих полонених допитували співробітники підрозділу "Абвер 1-Ц". Особливу увагу приділяли інформації, яка містила військовий, економічний і політичний характер. Співробітники цього підрозділу визначали осіб, які збиралися втекти і встановити зв'язок з партизанами. Таких осіб, а так само виявлених політпрацівників, євреїв, колишніх офіцерів направляли в службу безпеки СД.

У грудні 1943 р усіх військовополонених Проскурівського табору відправили до Німеччини. Всього з табору було передано до 40-45 тис. полонених.

*****

250 тисяч подолян, яких покликала війна, 115 тисяч назавжди залишилися на полях битв. Подільська земля виплекала 83 Герої Радянського Союзу.

Загалом, у боротьбі проти фашистів в області брали участь понад 20 тисяч чоловік, 37 партизанських загонів, об'єднаних у п'ять партизанських з'єднань. Тільки з'єднаннями І.Шитова, А.Одухи, І.Скубка (потім Кота) і С.Олексенка було проведено 1 272 бойові і диверсійні операції, знищено 613 ешелонів, бронепоїзд, 539 паровозів, 5 443 вагони з живою силою, технікою, боєприпасами, 335 залізничних платформи, 211 залізничних і шосейних мостів, 2 залізничні станції.

Після звільнення краю від фашистів, жителі області із завзяттям взялися за відбудову народного господарства. За сумлінний труд держава нагородила 150 тисяч подолян медалями “За доблесну працю” у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.  

На території обласного центру знаходиться 11 братських та 819 одиночних могил радянських воїнів, 4 братських та 14 одиночних могил членів Проскурівської підпільно-партизанської організації, братська могила військовополонених, могила Героя Радянського Союзу І.І. Філіпова, льотчика Циганкова А.А., братські могили жертв німецького нацизму.

З використанням  відкритих джерел Арсеній Анін


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях