ВІН ВМІЄ ТРИМАТИ УДАР. До 80-річчя від дня народження В.С.Дзьобака, члена Національної спілки журналістів України, кандидата історичних наук

ВІН ВМІЄ ТРИМАТИ УДАР. До 80-річчя від дня народження В.С.Дзьобака, члена Національної спілки журналістів України, кандидата історичних наук


Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою…

Тарас Шевченко

26 листопада, виповнюється 80 років Василю Степановичу Дзьобаку, члену Національної спілки журналістів України, кандидатові історичних наук.

Народився Василь Степанович у Міжгірській Розтоці на Закарпатті у простій багатодітній родині. Батько його – фронтовик, працював будівельником, а мати – колгоспниця, вони виховали восьмеро дітей, які отримали вищу освіту і своїми знаннями й досвідом самостійно вийшли у люди.

Писати Василь почав ще у школі і свою творчу працю розпочав у 1958 році в редакціях районних газет. Очолював молодіжні організації у рідній області. Служив в армії в Прибалтиці. У 1968 році закінчив Ужгородський державний університет, одержав фах викладача української мови й літератури. Потім отримав ще журналістську спеціальність, яка по суті стала головною справою його життя.

У столиці нашої країни працював заступником головного редактора «Молодь України», яка тоді була однією з провідних і найбільш тиражних газет республіки, потім головним редактором радіомовлення на Київську область і місто Київ Державної телерадіомовної компанії України, керівником управління місцевого радіомовлення Національної ради з питань телебачення і радіо, ініціював створення і був заступником головного редактора науково-популярного журналу «Сад, виноград і вино України». Викладав у виші, захистив дисертацію на звання кандидата історичних наук.

Василь Степанович – автор численних публікацій у газетах «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Новини Закарпаття», Сільські вісті», «Комуніст», журналах «Віче», «Журналіст України» та в інших засобах масової інформації. Він автор більше 10 книг, виданих у видавництвах «Наукова думка», «Вища школа», «Політвидав України», «Знання».

Коло його науково-творчих інтересів досить широке – складні проблеми мирного вирішення конфлікту на сході країни, збереження державного суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, політичного, соціально-економічного і духовного зміцнення нашої держави і суспільства, хід проведення адміністративної, земельної, пенсійної, освітньої, медичної, юридичної та інших назрілих реформ, гармонійного розвитку особистості на принципах соціальної справедливості, рівності прав і свободи.

Значне місце в його доробку займає висвітлення гострих і принципових питань ліквідації катастрофічних наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у якій він приймав безпосередню участь. Цій страшній проблемі присвячена його хвилююча книга «Обпалений Чорнобилем сумний 1986. Віч-на-віч з трагедією», у якій він говорить про грубі порушення експлуатації АЕС і зі сльозами на очах розповідає про героїчну працю своїх побратимів-ліквідаторів, які ціною свого здоров’я і життя врятували людство від смертельної небезпеки.

Василь Степанович Дзьобак предметно займається громадсько-політичною роботою, у трьох скликаннях Верховної Ради був помічником-консультантом народного депутата України, вніс чіткі і конкретні пропозиції і зауваження у законопроекти і постанови парламенту щодо посилення ролі і функцій представницьких органів влади, гарантій захисту державою конституційних засад громадян. Входить у склад столичної громадської організації «Земляцтво «Закарпаття», яке об’єднує чисельний загін вихідців із цієї славної гірської області і спрямовує його діяльність на подальший розвиток рідної країни і свого чудового краю.

Звичайно, він багато пише, готовить гострі і актуальні статті і кореспонденції, майстерно редагує книги. Як любить часто жартувати, «головне, щоб чорнило не засохло». І у всіх своїх матеріалах він відповідає за кожне сказане і написане ним слово. Напевне, тут варто згадати хвилюючі слова із поезії видатного класика української літератури Павла Тичини: «За всіх скажу, за всіх переболію…».

Василь Дзьобак дохідливо роз’яснює свою позицію у цікавій і змістовній книзі «Серпантинами випробувань», яка вийшла у 2020 році. Вона містить його серйозні спогади із палким захопленням про  наше неповторне життя, йому є що згадати, нам є що прочитати.

Аналізуючи неймовірний життєвий і творчий шлях Василя Степановича у наш незвичайний період, сповнений віри, надії та бурхливих змін, можна з усією відвертістю сказати, що кожен його рік надзвичайно корисний і продуктивний, ним багато робиться для зміцнення нашої держави і підвищення життєвого рівня народу.

І він з гідністю витримує несподівані і суворі удари і виклики фортуни. Особливо невимовним горем стала для нього останнім часом передчасна смерть улюбленої дружини Людмили Федорівни, яка зігрітим своєю любов’ю серцем назавжди заполонила його неспокійну душу, була його невід’ємною частиною, своєю ангельською добротою енергійно підтримувала його у важкі часи. Він з глибокою вдячністю згадує спільно прожиті з нею 46 років, які стали для нього як один день, як незабутня дивна мить.

У цей знаменний ювілейний день щиро бажаємо шановному Василю Степановичу Дзьобаку від імені його колег і читачів доброго здоров’я, нових творчих успіхів, щастя і добробуту в житті.

Хай на довгі роки збережеться Ваша зріла мудрість і молода енергія!

Хай Ваша і пряма, і звивиста стежина долі щоразу тільки продовжується і примножується!

Хай Ваше невтомне перо і влучне слово завжди будуть у нашому бойовому журналістському строю!

Так тримати, дорогий наш друже!

Іван Гаврилишин,

член Національної спілки

журналістів України


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях