Ми Пам’яті вірні. Про визволення рідного Черкаського краю

Ми Пам’яті вірні. Про визволення рідного Черкаського краю


76 років тому, 10 березня 1944 року, внаслідок успішного проведення Умансько-Ботошанської наступальної операції війська 2-го Українського фронту під командуванням Маршала Радянського Союзу І.С. Конєва завершили визволення населених пунктів Черкаської області від німецько-фашистських загарбників, їх сателітів і посібників.

930 днів чорна ніч фашистської неволі висіла над черкаським краєм.

За неповними підрахунками на території області було знищено фашистами понад 120 тисяч осіб цивільного населення.

У місті Умань, в якому до війни нараховувалося трохи більше 50 тисяч мешканців, гітлерівці у Сухому Яру розстріляли понад 25 тисяч мирного населення.

Окрім цього, щодня в Уманському таборі для військовополонених, у так званій «Уманській ямі» гинуло 60-70 червоноармійців.

Під час окупації на Черкащині фашистами було спалено більше десяти сіл та закатовано і розстріляно всіх їх жителів.

Десятки тисяч громадян вивезли гітлерівці на каторжні роботи в Німеччину і Австрію. Цілими ешелонами вивозили вони і наш чорнозем.

Проте, з перших днів Великої Вітчизняної війни, масового руху набрав народний опір гітлерівським загарбникам. Так було і на Черкащині. Прикладом цьому стала героїчна оборона воїнами Червоної Армії кожного метра рідної землі, кожного населеного пункту.

У липні-серпні 1941 року на території Черкаської області, в районі міста Умань, на смерть стояли бійці 6-ої і 12-ої Армій, 10-ої стрілецької дивізії військ НКВС, кавалерійська дивізія, прикордонники і моряки Дунайської флотилії, прикувавши до себе 24 гітлерівські  дивізії, які наступали на Київ і Схід України.

Їх героїзм і незламність до сьогоднішнього дня вражає своєю вірністю присязі своїй народній, соціалістичній Вітчизні.

Їх Подвиг не залишив байдужими жителів області, які не змогли евакуюватися і залишилися на окупованій території.

На Черкащині в роки фашистської окупації діяло 3 підпільних райкоми партії в Черкаському, Звенигородському і Монастирищенському районах, які координували боротьбу підпільних організацій і партизанських загонів.

В боротьбі із загарбниками приймали участь 26 партійних і 5 комсомольських організацій, 53 підпільних патріотичних організацій і груп, 36 партизанських загонів і груп, частина яких входила у партизанські з’єднання, зокрема у 2-у Українську партизанську бригаду, 57 диверсійних організацій і груп.             

Рух Опору на Черкащині об’єднував до 15 тисяч осіб без врахування тих, хто допомагав партизанам  і підпільникам.

18 вересня 1943 року радянські солдати з червоними зірками на пілотках ввійшли в село Білоусівка Драбівського району.

З цього села розпочалося визволення населених пунктів нашого рідного краю і тривало до 10 березня 1944 року.

Впродовж 18-23 вересня 1943 року воїни 47-ої Армії і Сталінградського корпусу визволили всі три  лівобережних райони нашої області, Драбівський, Чорнобаївський і Золотоніський та вийшли до берега сивого Дніпра.

А потім було героїчне форсування Дніпра і взяття «Східного валу». Так називали гітлерівці сильно укріплений правий берег річки Дніпро.

Вийшовши на оперативний простір правого берега Дніпра війська Червоної Армії продовжили визволення населених пунктів Черкащини.

Із 25 січня по 17 лютого 1944 року війська 1-го і 2-го Українських фронтів під командуванням прославлених полководців Великої Вітчизняної війни М.В. Ватутіна і І.С. Конєва на території Черкаської області провели широкомасштабну наступальну військову операцію по ліквідації 80-тисячного німецько-фашистського угрупування військ, які були оточені подвійним кільцем в районі міста Корсунь-Шевченківський.

Корсунь-Шевченківська битва по своїй значимості названа «Малим Сталінградом на Дніпрі». Вона стала основою, фундаментом повного розгрому німецької групи армій «Південь».

5 березня 1944 року розпочалася Умансько-Боташанська наступальна операція, яка проводилася в дуже складних метеорологічних умовах проти великого угрупування німецьких військ.

Та рішучий наступ військ 2-го Українського фронту не дав добудувати гітлерівцям довготривалу оборонну лінію і на протязі 7-10 березня 1944 року наші війська визволили Маньківський, Катеринопільський, Тальнівський, Христинівський, Уманський, Монастирищенський райони та місто Умань, завершивши визволення Черкаського краю від німецько-фашистських загарбників, їх сателітів і посібників.

Як і під час проведення Корсунь-Шевченківської наступальної операції військовим частинам допомагали мирні жителі, шляхом підвезення, а в більшості перенесення боєприпасів.

Села Уманщини звільняла 4-а гвардійська армія, начальником штабу якої був Кузьма Миколайович Дерев’янко, уродженець села Косенівка Уманського району, який у званні генерал-полковника за дорученням Радянського Уряду 2 вересня 1945 року підписав Акт капітуляції мілітаристської Японії, поставивши крапку у завершенні другої світової війни, увіковічивши подвиг радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

За подвиги в боях за визволення нашої області 456 солдатам і офіцерам Червоної Армії було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу.

Вони представляли 22 національності СРСР. Майже три четвертих із них були комуністи і комсомольці.

166 Героїв Радянського Союзу полягли смертю хоробрих за визволення  нашого краю.

Всього за звільнення від німецько-фашистських загарбників, їх сателітів і посібників на землі Черкащини полягло понад 120 тисяч воїнів Червоної Армії і партизанів – представників багатьох національностей СРСР.

Ми ніколи не забудемо того, що в боях за визволення нашої області брали участь солдати, сержанти і офіцери  1-ої Чехословацької бригади під командуванням Людвика Свободи.

    

Комуністи та їх прихильники у Маньківському, Катеринопільському, Тальнівському, Христинівському, Уманському, Монастирищенському районах та у місті Умань 7-10 березня прийшли до братських могил, меморіалів і обелісків слави, щоб віддати данину поваги Подвигу воїнів-визволителів багатонаціональної Радянської Армії, які ціною свого життя принесли визволення Черкаському краю.

В обласному центрі, місті Черкаси, комуністи також провели заходи присвячені 76-річниці завершення визволення Черкаської області.

Символічною особливістю цих заходів є те, що 14 грудня 1943 року місто Черкаси визволили частини 73 стрілецького корпусу під командуванням генерала П.Ф. Батицького, які 10 березня 1944 року одними з перших пробилися до міста Умань і звільнивши його разом з іншими військами 2-го Українського фронту завершили розгром німецько-фашистських загарбників на території нашої області.

Нехай навіки залишаються у пам’яті вдячних Черкащан, спадкоємців Переможців, безсмертний Подвиг воїнів багатонаціональної Червоної Армії, які захищали в 1941 році і звільняли в 1943-1944 роках наш рідний край, нашу рідну землю, яку нинішня буржуазна, профашистська влада хоче розпродати, в тому числі іноземцям, ігноруючи думку більшості народу України.

Будь прокляті влада і послідовники гітлерівського нацизму в Україні, які намагаються переписати історію Великої Вітчизняної війни, принизити роль радянського народу, воїнів Червоної Армії – Переможців у Великій Вітчизняній війні та нав’язують людям не святкувати 9-го Травня День Великої Перемоги.

Про будь-яку єдність українського народу не варто й думати, якщо влада підтримує ворожнечу людей на історичному, політичному, мовному і релігійному грунті та  сприяє дальшій фашизації держави і суспільства.

Такою є позиція усіх учасників заходів присвячених 76-річниці завершення визволення населених пунктів Черкаської області  від німецько-фашистських загарбників, їх сателітів і посібників.

Прес-служба Черкаського обкому КПУ                                 



Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях