ВІДВЕРНУТИ РОЗПРАВУ НАД КОМУНІСТИЧНОЮ ПАРТІЄЮ УКРАЇНИ (оновлено)

ВІДВЕРНУТИ РОЗПРАВУ НАД КОМУНІСТИЧНОЮ ПАРТІЄЮ УКРАЇНИ (оновлено)


У зв’язку із ситуацією, що склалася навколо Комуністичної партії України після державного перевороту, вчиненого в лютому 2014 року, і прийняття закону про так звану «декомунізацію», громадськість цікавиться тим, як розвиваються події, в якому стані перебуває судовий процес про заборону партії. Своїм баченням ситуації ділиться член Президії ЦК Компартії України, народний депутат України ІІІ- ІV скликань Г.К.КРЮЧКОВ.

- Нагадаю, що 19 травня 2014 року О.ТУРЧИНОВ, який в той час був Головою Верховної Ради України і тимчасово виконував обов’язки президента України, ВІДДАВ РОЗПОРЯДЖЕННЯ міністру юстиції України П.Петренку: «вивчити питання про причетність Комуністичної партії України до вчинення дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, і ВЖИТИ БЕЗ ЗВОЛІКАНЬ у встановленому законом порядку ЗАХОДІВ ДО ЗАБОРОНИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ». Тобто найвища на той час посадова особа в державі не просто звинуватила партію, її керівництво без слідства і суду в серйозних злочинах, а й безцеремонно втрутилася у сферу діяльності судової гілки влади, по суті продиктувала – до проведення розслідування, – як їй діяти. Лист Турчинова міністру Петренку наступного дня, 20 травня, був опублікований у парламентській газеті «Голос України».

8 липня 2014 року Мін’юст подав до Окружного адміністративного суду м.Києва адміністративний позов про «ПРИПИНЕННЯ (не ЗАБОРОНУ - Г.К.) діяльності Компартії».

ВІДТОДІ МИНУЛО МАЙЖЕ ЧОТИРИ РОКИ. Хоч до виконання вимоги Турчинова були залучені сотні чиновників Мін’юсту, співробітників Служби безпеки, слідчих Прокуратури і Міністерства внутрішніх справ, ДОКАЗІВ ПОРУШЕННЯ КОМПАРТІЄЮ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ЗІБРАТИ НЕ ВДАЛОСЯ - ЇХ ПРОСТО НЕ ІСНУЄ. «Факти» ж, представлені Службою безпеки України, які були наведені в Листі Турчинова міністру юстиції, виявилися такими, що не можуть бути підставою для звинувачення Компартії.

Але це стало ПЕРШИМ АКТОМ СВАВІЛЛЯ І БЕЗЗАКОННЯ нового режиму стосовно опозиційної політичної партії, яка незаконних дій не вчинила і яку підтримують мільйони громадян. З брутальним порушенням Конституціі було ліквідовано фракцію Компартіі у Верховній Раді, не допущено партію до позачергових президентських і парламентських виборів, які відбулися 2014 року. Президент П. Порошенко у 2016 році з гордістю заявляв про витіснення Компартії з політичного поля України як про свою особисту заслугу. Сотні активістів і членів партії, їх рідних і близьких піддаються терору, репресіям, тортурам.

Оскільки довести порушення Компартією Конституції, що мало стати підставою для її заборони, не вдалося, терміново був розроблений і 9 квітня 2015 року прийнятий ЗАКОН ПРО ТАК ЗВАНУ «ДЕКОМУНІЗАЦІЮ» – «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», який мав легалізувати антиконституційну розправу над Компартією.

При розгляді і ухваленні закону була грубо порушена встановлена Конституцією України і законом про Регламент Верховної Ради процедура, у зв’язку з чим 49 народних депутатів України 5 червня 2015 року звернулись до Конституційного суду України з Конституційним поданням, в якому просили визнати закон про «декомунізацію» таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). 

Конституційний суд у розгляді Подання відмовив.

Ще до прийняття закону авторитетні юристи звертали увагу на очевидну НЕВІДПОВІДНІСТЬ ЙОГО ЧИННІЙ КОНСТИТУЦІЇ. Проте їх думка, а також зауваження Головного науково-експертного управління Апарату Верховноі Ради України щодо неконституційності ряду положень законопроекту парламентом були ІГНОРОВАНІ.

ВЕНЕЦІАНСЬКА КОМІСІЯ (Європейська комісія «За демократію через право») у попередньому Висновку на закон про «декомунізацію» вказала, що він (як і закон про «люстрацію») «порушує права і свободи людини (свободу вираження поглядів, свободу об'єднань, виборчі права) і не відповідає демократичній практиці європейських держав». Було взято до уваги запевнення представників України, що закони будуть переглянуті з урахуванням зауважень Комісії. До закону внесені косметичні правки, але головні його хиби не були усунуті.

Більше того. Хоча спроба довести, що Компартія допустила порушення, які згідно зі статтею 37 Конституції України можуть бути підставою для заборони у судовому порядку, провалилась, Окружний адміністративний суд м.Києва (суддя В.А. Кузьменко) на підставі закону, багато положень якого не відповідають Конституції України, 16 грудня 2015 року постановив ПРИПИНИТИ ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ.

Рішення є свідченням правового невігластва. Адже згідно із законом «Про політичні партії» діяльність політичної партії може бути припинена в судовому порядку у двох випадках: за рішенням своїх керівних органів (такого рішення Компартія не приймала) або на основі  судового рішення про ЗАБОРОНУ партії. Такого рішення суд не ухвалював.

Попри очевидну незаконність рішення Окружного суду Апеляційний адміністративний суд ПРОТЯГОМ МАЙЖЕ ДВОХ РОКІВ не наважився прийняти рішення по нашій апеляції.

Скориставшись тим, що 46 народних депутатів України (в основному - члени фракції Опозиційного блоку) звернулись до Конституційного суду з новим Конституційним поданням, в якому з ґрунтовною аргументацією просили визнати закон про так звану «декомунізацію» таким, що не відповідає Конституції України, Апеляційний адміністративний суд призупинив розгляд апеляції.

Стає дедалі очевиднішим ЄЗУЇТСЬКИЙ ХАРАКТЕР ТАКТИКИ, обраної для знищення Компартії:

Не маючи законних (вичерпно визначених у статті 37 Конституції України) підстав для заборони партії в судовому порядку, влада ВСІЛЯКО ЗАТЯГУЄ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ, одночасно НАВ'ЯЗУЮЧИ СУСПІЛЬСТВУ ДУМКУ, ЩО ПАРТІЮ ЗАБОРОНЕНО за причетність до вчинення дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки і незаконне захоплення влади, ЩО КОМПАРТІЇ В УКРАЇНІ ФАКТИЧНО НІБИТО ВЖЕ НЕ ІСНУЄ.

В умовах терору, погроз і залякувань ПАРТІЯ НЕ МАЄ МОЖЛИВОСТІ КОРИСТУВАТИСЬ ПРАВАМИ І ГАРАНТІЯМИ, ДЕКЛАРОВАНИМИ КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАІНИ. А оскільки судовий розгляд справи стосовно долі Компартії в Україні не завершено, ПАРТІЯ ПОЗБАВЛЕНА МОЖЛИВОСТІ ЗВЕРНУТИСЬ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ.

До того ж, при сприянні владних і олігархічних структур було організовано кілька спроб використати зраду нестійких осіб в партійних рядах, в тому числі в керівництві партії, ДЛЯ ЇЇ РОЗКОЛУ.

КОМПАРТІЯ ВИСТОЯЛА, ХОЧА ЇЙ І ЗАВДАНО ТЯЖКИХ УДАРІВ.

В цих умовах правлячий в країні компрадорський неонацистський режим, схоже, вдається до ЩЕ БІЛЬШ ЦИНІЧНОГО ПІДХОДУ: РІШЕННЯМ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ ВІН НАМАГАЄТЬСЯ ОГОЛОСИТИ ЗАКОН, ЯКИЙ БРУТАЛЬНО ПОРУШУЄ КОНСТИТУЦІЮ, ТАКИМ, ЩО НІБИТО ВІДПОВІДАЄ УКРАЇНСЬКІЙ КОНСТИТУЦІЇ І МІЖНАРОДНИМ ПРАВОВИМ ДОКУМЕНТАМ.

Звертає на себе увагу та обставина, що Суд визнав необхідним РОЗГЛЯДАТИ РЕЗОНАНСНУ СПРАВУ ПРО ЗАБОРОНУ ОПОЗИЦІЙНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ У ПИСЬМОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ, тобто В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ, позбавивши партію можливості захищати її конституційні права. Це тим більше є ненормальним, якщо врахувати, що Конституційний суд, крім Конституційного подання групи народних депутатів, прийняв до розгляду і Конституційну скаргу від Компартії стосовно відповідності Конституції України закону про «декомунізацію».

В дискусіях, що відбуваються в суспільстві навколо розгляду цієї справи в Конституційному суді, певними силами НАВ'ЯЗУЮТЬСЯ ДУМКИ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З ПРАВОВОЮ ОЦІНКОЮ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНУ ПРО «ДЕКОМУНІЗАЦІЮ» КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, яку має дати Конституційний суд.

СТАВЛЯТЬСЯ НА ОДНУ ДОШКУ КОМУНІЗМ І НАЦИЗМ. Більше того. стверджується, що КОМУНІСТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ, як і нацистська, МАЄ ЗЛОЧИННИЙ ХАРАКТЕР, ПРИЧОМУ ВОНА НІБИТО Є ЗНАЧНО НЕБЕЗПЕЧНІШОЮ, НІЖ НАЦИСТСЬКА.

Це при тому, що сутністю комуністичної ідеології є утвердження соціальної справедливості, справжнього народовладдя, побудова суспільства, в якому свобода кожного є умовою свободи всіх. Тоді як нацистська ідеологія грунтується на расизмі, зверхності однієї - німецької - нації над іншими, обгрунтуванні злочинної політики холокосту.

В програмних документах нашої партії, які зареєстровані Мін'юстом України, немає жодного положення, яке суперечило б демократичним, справедливим принципам організаціі суспільного життя. При їх реєстрації якихось зауважень з цього приводу, а також щодо її символіки Мін'юстом не висловлювалось.

Та обставина, що в ході боротьби за утвердження комуністичної ідеї, будівництва соціалізму допускалися негативні явища, порушення законності, прав і свобод, видається за сутність комуністичноі ідеології, а не відступ від неї.

Замовчується, що цим негативним явищам комуністичними партіями, в тому числі Компартією України, яка діяла до антиконституційної заборони в 1991 році, і партією, яку нинішній режим прагне заборонити, неодноразово давалися принципова оцінка: вони однозначно і  рішуче засуджувались.

До того ж, наша партія, утворена і зареєстрована в 1993 році, до негативів минулого не має відношення. А елементарним правилом для держави, яка оголосила себе правовою, є те, що закон, який встановлює чи посилює відповідальність за дії, що визнаються злочинними, не має зворотної сили.

Закон про «декомунізацію» забороняє «пропаганду (в тому числі використання) комуністичної символіки», до якої віднесені назва партії, її символи, причому не тільки «поєднані серп і молот та п'ятикутна зірка, а й окремо плуг (рало), назви областей, міст, районів, населених пунктів, меморіальні споруди тощо. Все це в законі перелічено з надзвичайною деталізацією.

ОФІЦІЙНО ЗАКОН НЕ ЗАБОРОНЯЄ КОМУНІСТИЧНУ ІДЕОЛОГІЮ (на цьому особливо наголошувалось під час обговорення законопроекту) І ФОРМАЛЬНО НІБИТО СПРЯМОВАНИЙ НА ЗАСУДЖЕННЯ «ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ» - комуністичного і нацистського. Насправді націонал-соціалістичний режим лише згадується. Його символи - на відміну від комуністичних - тільки називаються в дуже загальному плані. Навіть зловісна свастика, яка стала візитною карткою фашизму, не згадується.

Якщо ж врахувати безперешкодну наростаючу активізацію в Україні агресивних неонацистських сил, що виступають під фашистською свастикою і портретами пособників гітлерівських окупантів, яка не дістає належної оцінки з боку владних структур, голосування української делегації (разом тільки з делегацією США) проти Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, якою засуджується активізація неонацизму, то стає очевидним, що ЗАКОН ПРО «ДЕКОМУНІЗАЦІЮ» СКОРІШЕ СПРЯМОВАНИЙ НА ВИПРАВДАННЯ НАЦИЗМУ ЯК «МЕНШОГО ЗЛА, НІЖ КОМУНІЗМ».

У ЧИСЛЕННИХ ДОКУМЕНТАХ МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ ІНСТИТУЦІЙ (ООН, Європарламент, Парламентська Асамблея Ради Європи, Венеціанська комісія, Європейський суд з прав людини) НЕОДНОРАЗОВО ЗВЕРТАЛАСЬ УВАГА НА НЕПРИПУСТИМІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАСУДЖЕННЯ ПРОЯВІВ ТОТАЛІТАРИЗМУ ДЛЯ ОБМЕЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОВИЗНАНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ.

Повчальним є прийняття Парламентською Асамблеєю Ради Європи Резолюції 1481 від 25 січня 2006 року про «необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів». Розроблялась вона в гострій боротьбі. В голосуванні за її прийняття взяли участь всього 153 депутати (з 317). За проголосували 99 парламентаріїв, проти - 42 (у тому числі всі депутати від Росії, крім В. Жириновського). Асамблея відкинула в назві Резолюції слова «злочини КОМУНІЗМУ», замінивши їх словами «злочини тоталітарних комуністичних РЕЖИМІВ».

У 2012 році парламент Республіки Молдова ухвалив закон про «засудження комуністичного тоталітарного режиму», до якого за змістом близький закон, прийнятий у 2015 році в Україні. Розглядаючи його на запит Конституційного суду Молдови, Венеціанська комісія вказала, зокрема, на те, що заборона на комуністичну символіку вступає у протиріччя зі статтями Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод стосовно свободи вираження думки і свободи зборів і об'єднань. Була відмічена відсутність будь-якого зв'язку між тоталітарною комуністичною ідеологією, яка існувала в минулому, і символами Партії комуністів Республіки Молдова, яка «використовує серп і молот як свої символи на законних підставах з 1994 року, в тому числі на шести парламентських, одних президентських і п'яти місцевих виборах і зараз є найбільшою опозиційною партією і не збирається насильницьким шляхом скидати демократичний конституційний порядок».

У проміжному Висновку Комісія вказала, що закон про заборону комуністичної символіки «слід визнати неконституційним і скасувати, оскільки в протилежному випадку Молдові не уникнути чергової програної справи в Європейському суді з прав людини». Закон в Молдові скасований. Аргументація Венеціанської комісії повністю стосується українського закону.

Такою ж, як у Венеціанської комісії, є й позиція Європейського суду з прав людини.

НА ЖАЛЬ, ДЕМОКРАТИЧНА ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНСТИТУЦІЙ В НАШІЙ КРАЇНІ ІГНОРУЄТЬСЯ. Це зобов'язує демократичні сили активізувати боротьбу проти наступу на визнані в демократичному світі принципи, проти реальної загрози тоталітаризму і зміцнення неонацистської диктатури в Україні.

В разі ж, якщо Конституційний суд визнає закон про «декомунізацію» таким, що не порушує Конституції, партія добиватиметься захисту своїх законних прав в Європейському суді з прав людини. А прихильники комуністичної ідеї використовуватимуть можливості, гарантовані українською Конституцією і міжнародно-правовими актами, віковий досвід боротьби за соціалізм для захисту інтересів трудящих, конституційних прав і свобод громадян, для утвердження України як справді незалежної, авторитетної в світі, демократичної, правової, соціальної держави.

30 січня 2018 року


ПРЕДОТВРАТИТЬ РАСПРАВУ

НАД КОММУНИСТИЧЕСКОЙ ПАРТИЕЙ УКРАИНЫ

В связи с ситуацией, сложившейся вокруг Коммунистической партии Украины после государственного переворота, совершенного в феврале 2014 года, и принятием закона о так называемой «декоммунизации», общественность интересуется тем, как развиваются события, в каком состоянии находится судебный процесс о запрете партии. Своим видением ситуации делится член Президиума ЦК Компартии Украины, народный депутат Украины III-IV созывов Г.К.КРЮЧКОВ.

- Напомню, что 19 мая 2014 года А. Турчинов, который в то время был Председателем Верховной Рады Украины и временно исполнял обязанности Президента Украины, отдал распоряжение министру юстиции Украины П.Петренко «изучить вопрос о причастности Коммунистической партии Украины к совершению деяний, направленных на нарушение суверенитета и территориальной целостности государства, подрыв его безопасности, незаконный захват государственной власти, и ПРИНЯТЬ незамедлительно, в установленном законом порядке, МЕРЫ К ЗАПРЕЩЕНИЮ КОММУНИСТИЧЕСКОЙ ПАРТИИ УКРАИНЫ».

То есть высшее в то время должностное лицо в государстве не просто обвинило нашу партию, ее руководство -без следствия и суда - в серьезных преступлениях, но и бесцеремонно вмешалось в сферу деятельности судебной ветви власти, по сути продиктовало - до проведения расследования - как ей действовать. Письмо Турчинова министру Петренко на следующий день, 20 мая, было опубликовано в парламентской газете «Голос Украины». 8  июля 2014 года Минюст подал в Окружной административный суд г.Киева административный иск о «ПРЕКРАЩЕНИИ ( НЕ ЗАПРЕЩЕНИИ - Г.К.) деятельности Компартии».

С тех пор прошло почти четыре года. Хотя к выполнению требования Турчинова были привлечены сотни чиновников Минюста, сотрудников Службы безопасности, следственных ПОДРАЗДЕЛЕНИЙ прокуратуры и Министерства внутренних дел, ДОКАЗАТЕЛЬСТВ НАРУШЕНИЯ КОМПАРТИЕЙ  КОНСТИТУЦИИ УКРАИНЫ СОБРАТЬ НЕ УДАЛОСЬ - ИХ ПРОСТО НЕ СУЩЕСТВУЕТ. «Факты» же, представленные Службой безопасности Украины, которые были приведены в Письме Турчинова министру юстиции, как оказалось, не могут быть основанием для обвинения Компартии.

Но это стало ПЕРВЫМ АКТОМ ПРОИЗВОЛА И БЕЗЗАКОНИЯ нового режима в отношении оппозиционной политической партии, которая  незаконных действий не совершала и которую поддерживают миллионы граждан. С грубым нарушением Конституции была ликвидирована фракция Компартии в Верховной Раде. Партия  не допущена к состоявшимся в 2014 году внеочередным президентским и парламентским выборам . Президент Порошенко в 2016 году с гордостью заявлял о вытеснении Компартии с политического поля Украины как о своей личной заслуге. Сотни активистов и членов партии, их родных и близких подвергаются террору, репрессиям, пыткам.

Поскольку доказать нарушение Компартией Конституции, что должно было стать основанием для ее запрета, не удалось, срочно был  разработан и 9 апреля 2015 года принят закон о так называемой «декоммунизации» - «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрещении пропаганды их символики», который призван  легализовать антиконституционную расправу над Компартией.

При рассмотрении и принятии закона была грубо нарушена установленная Конституцией Украины и законом о Регламенте Верховной Рады процедура, в связи с чем 49 народных депутатов Украины 5 июня 2015 года обратились в Конституционный суд Украины с Конституционным представлением, в котором просили признать закон о «декоммунизации» не соответствующим Конституции Украины (неконституционным). Конституционный суд в рассмотрении Представления отказал.

Еще до принятия закона авторитетные юристы обращали внимание на ОЧЕВИДНОЕ НЕСООТВЕТСТВИЕ  ЕГО ДЕЙСТВУЮЩЕЙ КОНСТИТУЦИИ. Однако их мнение, а также замечания Главного научно-экспертного управления Аппарата Верховной Рады Украины  относительно неконституционности ряда положений законопроекта парламентом были проигнорированы.

ВЕНЕЦИАНСКАЯ КОМИССИЯ (Европейская комиссия «За демократию через право») в предварительном  Заключении на  закон о «декоммунизации» указала, что он (как и закон о «люстрации») «нарушает права и свободы человека (свободу слова, свободу объединений, избирательные права) и не соответствует демократической практике европейских государств». Было принято во внимание заверение представителей Украины, что закон будет пересмотрен с учетом замечаний Комиссии. В закон были внесены косметические правки, но главные его недостатки не были устранены.

Более того. Хотя попытка доказать, что Компартия допустила нарушения,которые  согласно статье 37 Конституции Украины могут быть основанием для её запрета в судебном порядке, провалилась, Окружной административный суд г.Киева (судья В.А. Кузьменко) на основании закона, многие положения которого не соответствуют Конституции Украины, 16 декабря 2015 года ПОСТАНОВИЛ ПРЕКРАТИТЬ ЕЁ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ.

РЕШЕНИЕ СУДА является свидетельством правового невежества. Ведь по закону «О политических партиях» деятельность политической партии может быть прекращена в судебном порядке в двух случаях: по решению своих руководящих органов (такого решения Компартия не принимала) или на основании судебного решения о запрете партии. Такого решения суды Украины также не принимали.

Несмотря на очевидную незаконность решения Окружного суда, Апелляционный административный суд в течение почти двух лет не решился принять решение по нашей апелляции.

46 народных депутатов Украины (в основном - члены фракции «Оппозиционный блок») обратились в Конституционный суд с новым Конституционным представлением, в котором с основательной аргументацией просили признать закон о так называемой «декоммунизации» несоответствующим Конституции Украины.

Инициаторы Представления считают самым опасным то, что «положения закона о «декоммунизации», которые определяют его правовую природу (правовое определение), сущность и цель, не только не соответствуют Конституции Украины, но и, по сути, провоцируют раскол общества по идеологическому, социальному и духовному признакам, создают реальные угрозы государственности Украины».

Апелляционный административный суд приостановил рассмотрение апелляции.

Становится все более очевидным иезуитский ХАРАКТЕР ТАКТИКИ, избранной для уничтожения Компартии:

Не имея законных (исчерпывающе определенных в статье 37 Конституции Украины) оснований для запрета партии в судебном порядке, власть ВСЯЧЕСКИ ЗАТЯГИВАЕТ рассмотрение дела, одновременно навязывая обществу мнение, что партия ЗАПРЕЩЕНА за причастность к совершению деяний, направленных на нарушение суверенитета и территориальной целостности государства, подрыв его безопасности и незаконный захват власти, что Компартия В УКРАИНЕ ФАКТИЧЕСКИ ЯКОБЫ УЖЕ НЕ СУЩЕСТВУЕТ.

В условиях террора, угроз и запугиваний ПАРТИЯ ЛИШЕНА ВОЗМОЖНОСТИ ПОЛЬЗОВАТЬСЯ правами и гарантиями, декларируемыми КОНСТИТУЦИЕЙ УКРАИНЫ. А поскольку судебное разбирательство о судьбе Компартии в Украине не завершено, партия лишена возможности обратиться за защитой своих прав в Европейский Суд по правам человека.

К тому же, при содействии властных и олигархических структур было организовано несколько попыток использовать предательство неустойчивых лиц в партийных рядах, в том числе в руководстве партии, ДЛЯ ЕЕ раскола.

КОМПАРТИЯ выстояла, хотя ей и нанесены тяжелые удары.

В этих условиях правящий в стране компрадорский неонацистский режим, похоже, прибегает к ЕЩЕ БОЛЕЕ циничному ПОДХОДУ: Решением Конституционного суда он ПЫТАЕТСЯ ОБЪЯВИТЬ ЗАКОН, КОТОРЫЙ грубо нарушает Конституцию, ЯКОБЫ ОТВЕЧАЮЩИМ УКРАИНСКОЙ КОНСТИТУЦИИ И МЕЖДУНАРОДНЫМ правовым документам.

Обращает на себя внимание то обстоятельство, что Суд счел необходимым рассматривать резонансное дело о запрете оппозиционной политической партии в письменном производстве, то есть в закрытом режиме, лишив партию возможности защищать ее конституционные права. Это тем более ненормально, если учесть, что Конституционный суд, кроме Конституционного представления народных депутатов, принял к рассмотрению и Конституционную жалобу от Компартии относительно соответствия Конституции Украины закона о «декоммунизации».

В дискуссиях, происходящих в обществе вокруг рассмотрения этого дела в Конституционном суде, определенными силами навязываются позиции и мнения, КОТОРЫЕ НЕ ИМЕЮТ НИЧЕГО ОБЩЕГО С правовой оценкой соответствия закона о «декоммунизации» КОНСТИТУЦИИ УКРАИНЫ, которую должен дать Конституционный суд.

Ставятся на одну доску КОММУНИЗМ И НАЦИЗМ. Более того. утверждается, что коммунистическая идеология, как и нацистская, носит преступный характер, причем она якобы значительно опаснее, чем нацистская.

Это при том, что сущностью коммунистической идеологии является утверждение социальной справедливости, подлинного народовластия, построение общества, в котором свобода каждого является условием свободы всех. Тогда как нацистская идеология основывается на расизме, идее превосходства одной - немецкой - нации над другими, обосновании преступной политики Холокоста.

В программных документах нашей партии, зарегистрированных Минюстом Украины, нет ни одного положения, которое противоречило бы демократическим, справедливым принципам организации общественной жизни. При их регистрации каких-либо замечаний по этому поводу, а также относительно символики Минюстом не высказывалось.

То обстоятельство, что в ходе борьбы за утверждение коммунистической идеи, строительства социализма допускались негативные явления, нарушения законности, прав и свобод, представляется сущностью коммунистической идеологии, а не отступлением от нее.

Замалчивается, что этим негативным явлениям коммунистическими партиями, в том числе Коммунистической партией Советского Союза и Компартией Украины, действовавшей до антиконституционного запрета в 1991 году, и партией, которую нынешний режим стремится запретить, неоднократно давалась принципиальная оценка: они однозначно и решительно осуждались.

К тому же, наша партия, образованная и зарегистрированная в 1993 году, к негативам прошлого не имеет отношения. А элементарным правилом для государства, объявившего себя правовым, является то, что закон, устанавливающий или усиливающий ответственность за действия, которые признаются преступными, не имеет обратной силы.

Закон о «декоммунизации» запрещает «пропаганду (в том числе использование) коммунистической символики», к которой отнесены название партии, ее символы, причем не только объединенные серп и молот и пятиконечная звезда, но и отдельно плуг (соха), названия областей, городов, районов, населенных пунктов, мемориальные сооружения и тому подобное. Все это в законе перечислено с потрясающей детализацией.

ОФИЦИАЛЬНО Закон не запрещает коммунистическую идеологию (это обстоятельство особо подчеркивалось при обсуждении законопроекта) и формально якобы направлен только на осуждение «тоталитарных режимов» - коммунистического и нацистского. Однако национал-социалистический режим лишь упоминается. Его символы - в отличие от коммунистических - только называются и то – в очень общем плане. Даже зловещая свастика, которая стала визитной карточкой фашизма, не упоминается. Если учесть беспрепятственно нарастающую активизацию в Украине агрессивных неонацистских сил, выступающих под фашистской свастикой и портретами пособников гитлеровских оккупантов, которая не получает надлежащей оценки со стороны властных структур, голосование украинской делегации (вместе только с делегацией США) против Резолюции Генеральной Ассамблеи ООН, осуждающей активизацию неонацизма, становится очевидным, что закон о «декоммунизации» СКОРЕЕ направлен на ОПРАВДАНИЕ НАЦИЗМА, КАК «меньшего зла, ЧЕМ КОММУНИЗМ».

В многочисленных документах МЕЖДУНАРОДНЫХ ПРАВОВЫХ ИНСТИТУТОВ (ООН, Европарламент, Парламентская Ассамблея Совета Европы, Венецианская комиссия, Европейский суд по правам человека) неоднократно обращалось внимание на недопустимость использования ПРОБЛЕМЫ осуждения ПРОЯВЛЕНИЙ тоталитаризма ДЛЯ ОГРАНИЧЕНИЯ общепризнанных прав и свобод человека.

Поучительным является принятие Парламентской Ассамблеей Совета Европы Резолюции 1481 от 25 января 2006 года о «необходимости международного осуждения преступлений тоталитарных коммунистических режимов». Разрабатывалась она в острой борьбе. В голосовании за ее принятие приняли участие всего 153 депутата (из 317). За проголосовали 99 парламентариев, против - 42 (в том числе все депутаты от России, кроме В. Жириновского). Ассамблея отвергла в названии резолюции слова «преступлений коммунизма», заменив их словами «преступлений тоталитарных коммунистических режимов».

В 2012 году парламент Республики Молдова принял закон об «осуждении коммунистического тоталитарного режима», к которому по содержанию близок закон, принятый в 2015 году в Украине. Рассматривая его по запросу Конституционного суда Молдовы, Венецианская комиссия указала, в частности, на то, что запрет на коммунистическую символику вступает в противоречие со статьями Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод относительно свободы выражения мнений и свободы собраний и объединений. Было отмечено «отсутствие какой-либо связи между тоталитарной коммунистической идеологией, которая существовала в прошлом, и символами Партии коммунистов Республики Молдова», которая «использует серп и молот как свои символы на законных основаниях с 1994 года, в том числе на шести парламентских, одних президентских и пяти местных выборах, и сейчас, являясь крупнейшей оппозиционной партией, не собирается насильственным путем свергать демократический конституционный порядок».

В промежуточном Заключении Комиссия указала, что закон о запрете коммунистической символики «следует признать неконституционным и отменить, поскольку в противном случае Молдове не избежать очередного проигранного дела в Европейском суде по правам человека». Закон в Молдове отменен. Аргументация Венецианской комиссии полностью касается украинского закона.

Такой же, как Венецианской комиссии, является и позиция Европейского суда по правам человека.

К СОЖАЛЕНИЮ, демократическая практика ЕВРОПЕЙСКИХ ИНСТИТУТОВ В НАШЕЙ СТРАНЕ игнорируется. Это обязывает демократические силы активизировать борьбу против наступления на признанные в демократическом мире принципы, против реальной угрозы тоталитаризма и укрепления неонацистской диктатуры в Украине.

В случае же, если Конституционный суд признает закон о «декоммунизации» не нарушающим Конституцию, партия будет добиваться защиты своих законных прав в Европейском суде по правам человека. А сторонники коммунистической идеи используют возможности, гарантированные украинской Конституцией и международно-правовыми актами, столетний опыт борьбы за социализм для защиты интересов трудящихся, конституционных прав и свобод граждан, для утверждения Украины как действительно независимого, авторитетного в мире, демократического, правового, социального государства.

1 февраля 2018 года


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях