Кіровоградщина: "Ті, до кого дійде наше слово …"


17 листопада 2017 року, у Світловодську відбулась історична подія. В цей день, в місті урочисто була відкрита «капсула часу» з посланням потомкам, котра була вмурована в Обеліск Слави у листопаді 1967 року.

Ось що заповідали нам у посланні наші батьки:

"Дорогі товариші!

Цей Монумент — данина героїчним синам і дочкам Радянської країни, які в грізну годину Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) своєю стійкістю, беззавітною мужністю, кров’ю своєю завоювали Перемогу над фашизмом, відстояли честь і свободу першої в світі соціалістичної держави — Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Знайте і пам’ятайте завжди Ви, їх потомки: то були сильні, повні енергії, життєрадісні радянські люди. Їх було багато — десятки, сотні тисяч. Заради Перемоги, заради Щастя прийдешніх поколінь вони віддали найдорожче, що є в людини – своє Життя. До останнього подиху їх руки міцно стискували зброю.

Запам’ятайте ті, до кого дійде наше слово: Велика Перемога над лютим і сильним ворогом була здобута вашими предками під проводом славної партії комуністів, партії Леніна. Вона кувалася на фронті і в тилу, їй були до кінця віддані всі сили народу.

Цей Монумент — творіння з граніту і сталі. Він житиме довше, ніж люди. Та саме люди, тільки люди, дають безсмертя всьому, що стосується їх подвигу. Нехай цей пам’ятник завжди нагадує живим про подвиг тих, хто загинув у битві за Батьківщину, захищаючи вічний вогонь життя — Комунізм. Бережіть його у віках! Цей Монумент споруджений вдячними громадянами Кремгеса як священний пам’ятник героям, що полягли в бою. Нехай не заростає до нього народна стежина. Нехай в пошані схиляють голови перед Пам’ятником нащадки героїв.

Монумент споруджений на ознаменування 20-річчя Перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні.

Листопад 1967 року"

Так звернулися до нас з далекого 1967 року автори послання зі світловодської капсули часу. Їхній лист нащадкам пройнятий глибокою вірою у світле, мирне майбутнє Радянської України, вірою у те, що ніколи не буде забутий подвиг воїнів-червоноармійців, партизанів, підпільників, всього народу великої країни, які здолали фашизм у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

Вони мали право так писати, право сподіватися на краще – адже вони вистояли у страшному двобої добра і зла. Це було покоління переможців, які повернулись з кровопролитної війни, почали відбудовувати свої міста і села, що лежали у руїнах. Вони не побігли по світу з протягнутою рукою – дайте нам грошей, а зціпивши зуби піднімали заводи та фабрики, колгоспи, школи, лікарні.

Вони піднімали саме життя, заради якого розгромили ворога. І життя повернулося на нашу багатостраждальну землю – Україна з допомогою республік Союзу змінювалась на очах. Саме в ті роки було побудовано і нинішню Світловодську ГЕС – у перспективі народилось нове сучасне місто з високотехнологічними промисловими підприємствами.

Так було повсюди усього через двадцять з невеликим мирних років після війни. Відновлення України з руїн стало другим, мирним подвигом народу після розгрому гітлерівської Німеччини. Люди працювали, вчились, закохувались, народжували дітей і впевнено дивились у майбутнє.

Так, то було велике покоління творців нового і мужніх воїнів, які вміли працювати і захищати свою землю.  

Вони прагнули заглянути на 50 років вперед, заповідаючи берегти пам'ять про Велику Перемогу. І, як ми бачимо, не даремно.

Сталося те, у що 1967 року неможливо було повірити. В Україні, яка своїм існуванням зобов’язана і Великій Перемозі над фашизмом, завзято переписують історію держави, у тому числі і Великої Вітчизняної війни.

Вже практично заборонено назву Велика Вітчизняна війна, її не було – була лише Друга світова. Так, з 1939 року у Європі почалась світова війна, досить розвинуті країни швидко капітулювали перед Гітлером. І тільки Радянський Союз рішуче піднявся на боротьбу проти фашизму, адже йому, а відповідно і Радянській Україні, було оголошено війну на знищення. Тому і стала вона для нас, радянських людей, Великою Вітчизняною – ми захищали свою Вітчизну, свою землю, своє право на життя, на життя дітей наших і онуків.

І такою вона залишиться назавжди, ніхто не зможе змінити її назву у пам’яті народній! Дуже велику ціну заплатила  Радянська Україна за свою свободу і незалежність у роки Великої Вітчизняної війни для того, щоб її забувати або називати якось по-іншому.

Ваше слово, шановні світловодці шістдесятих років, дійшло до нащадків і учасників тих героїчних подій, які ще поруч з нами. Воно не єдине – у інших куточках України теж відкривають капсули з посланням тієї Комуністичної радянської епохи. Вони схожі і це зрозуміло. Не дивлячись на те, що вони попадають у інший час, у іншу Україну ці історичні документи відповідають вимогам сьогодення. У них щира турбота про нашу державу, заклик рухатися вперед, наказ ніколи і нізащо не забувати свою історію, не забувати хто і якою ціною здобув Перемогу у Великій Вітчизняній війні і передати правду про ту народну війну наступним поколінням.

Ми почули вас, шановні батьки, діди та прадіди. Розуміємо, що без історичної правди про наше славетне минуле, ми не будемо мати гідного майбутнього. Ми збережемо її – це наш обов’язок, це необхідний елемент само ідентифікації українців у сучасному складному світі. Ми не повинні загубитися у ньому, ми не маємо права втратити її – Україну! Заради неї маємо діяти за відомим висловом  поетеси Ольги Берггольц : «Ніхто не забутий і ніщо не забуте!»

Прес-служба Кіровоградського обкому КПУ


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях