Петро Симоненко: Новий закон про освіту – це шлях до етноциду

Петро Симоненко: Новий закон про освіту – це шлях до етноциду


Правлячий в Україні неонацистський режим, декларуючи пріоритет прав людини, у тому числі національно-культурних прав, відданість європейським цінностям,фактично став на шлях етноциду. Головна лінія в політиці етноциду – знищення основних ознак етносу, насамперед мови. При цьому ідеалові багатомовності та багатокультурності, притаманному сучасній цивілізації, протиставляється ідеал так званого інтегрального націоналізму початку минулого століття: «одна мова – одна нація». Саме його нав’язують сучасній Україні,нехтуючи конституційними правами мільйонів громадян.

Особливої небезпеки ця політика набула з приходом до влади у лютому 2014 року неонацистів, коли правлячий режим перейшов на позиції націонал-шовінізму. Проявами цього стали дискримінація неукраїнців, витіснення їхніх мов з державного життя, засобів масової інформації, кінематографа і особливо освіти. Нагадаю, що наступного дня після кривавого лютневого перевороту Верховна Рада скасувала ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Тому-то замість забезпечення пріоритету прав людини, незалежно від її національності, нав’язується лінія на утвердження пріоритету прав «титульної нації», перетворення багатонаціональної держави по суті в мононаціональну, обмеження прав і навіть фактичне витіснення людей інших національностей.

Все це є неприпустимим в нашій поліетнічній країні. При середньоєвропейському показнику 15%, тут населення, яке належить до національних меншин, становить 22,2%. На час останнього (2001 р.) Всеукраїнського перепису, крім етнічних українців, в країні мешкало 8 334 141 росіян, 275 762 білоруси, 258 619 молдаван, 248 193 кримських татар, 204 574 болгар, 156 566 угорців, 150 989 румунів, 144 130 поляків, 103 591 вірмен, 91 548 греків та тисячі представників інших національностей. До того ж, представники більшості зазначених вище національностей живуть на сучасній території держави сотні років і разом з українцями освоювали її.

Що ж до мовної ситуації, то вона ще більш складна. Українську мову визнають рідною 67,5% жителів, російську – 29,6, мови інших національностей – 2,9 %. Причому мовна ідентичність далеко не завжди збігається з етнічною. Так,національні меншини становлять 22% населення, але тільки близько 10% учнів цих національностей навчаються рідними мовами.

А тепер і такої можливості їх позбавляють. Стаття 7 закону «Про освіту», який набрав чинності 28 вересня 2017 року, визначає: «Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова». Ця норма, що суперечить Конституції України та взятим нашою країною міжнародним зобов’язанням, прокладає шлях до мовної асиміляції національних меншин.

Згідно із законом, сотні шкіл в Україні, де сьогодні навчання з першого по 11 клас ведеться не українською мовою, з 2020 року припинять своє існування, право навчатися рідною мовою меншини матимуть лише в дошкільних закладах і в початкових школах.

Нормативні положення статті 7 закону суперечать частинам третій і п’ятій статті 10 Конституції – щодо гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин.

Суперечать вони також частинам другій і третій статті 22 Конституції – щодо гарантування і неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів; частині п’ятій статті 53 – щодо гарантування громадянам, які належать до національних меншин, права на навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у державних та комунальних закладах.

Низка положень закону не відповідає Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, Декларації про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншим міжнародно-правовим документам, які Україна ратифікувала. Проігноровано також базові стандарти ООН і Ради Європи щодо захисту мовної самобутності корінних народів і національних меншин.

Деякі положення закону суперечать двостороннім договорам України з сусідніми країнами, зокрема Молдовою, Румунією,Росією, Угорщиною, які передбачають зобов’язання України щодо забезпечення мовних прав національних меншин. Але ж, згідно із статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства України.

Право національних меншин, в тому числі болгар, молдаван,росіян, румунів, словаків, угорців, на навчання рідною мовою випливає не лише з нині чинного законодавства України, йдеться про право, яким вони могли користуватися протягом багатьох десятиліть.

Стаття 7 закону ліквідує освітню систему,яка забезпечує можливість навчання рідною мовою починаючи з дитячого садка до рівня професійної та вищої освіти.

Це більше, ніж суто питання освіти, адже значне обмеження освіти рідною мовою загрожує збереженню ідентичності, культури, традицій національних спільнот, а у довгостроковій перспективі веде до асиміляції національних меншині до їх зникнення.

Законом передбачається, що з 2020 року вітчизняна система освіти стане повністю україномовною. Це призведе до зникнення російськомовних шкіл і класів, а також шкіл з рідною мовою національних меншин.

Положення закону про освіту не відповідають принципам і нормам Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Конвенції ООН про права дитини, Рамкової конвенції про захист національних меншин та інших міжнародних договорів. Закон грубо порушує права значної частини населення України - мільйонів росіян, десятків тисяч болгар, угорців, греків, молдаван, поляків, румунів та інших носіїв регіональних мов і мов меншин України.

Конституція України (стаття 92) передбачає, що права корінних народів і національних меншин, порядок застосування мов визначаються виключно законами України. Один із таких законів – «Про засади державної мовної політики» (стаття 20) визначив: «Вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов'язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство.

Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту».

Компартія України вважає: всім громадянам потрібно дати можливість вільно обирати мову, якою вони хочуть пізнавати реальність, як це передбачають вітчизняне законодавство та міжнародні документи, ратифіковані Україною. Це насамперед Конституція України, Рамкова конвенція про захист національних меншин, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, а також Рекомендація 1201 Парламентської Асамблеї Ради Європи,Закон України «Про національні меншини в Україні», Декларація прав національностей України від 1991 року, Закон України «Про засади державної мовної політики». Закон суперечить положенням Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, які після багаторічної боротьби Комуністичної партії України за мовні права громадян були імплементовані Законом «Про засади державної мовної політики», прийнятим Верховною Радою 3 липня 2012 року за підтримки фракції комуністів у повному складі. Норми цього закону значною мірою вирішували мовне питання та не несуть загрози функціонуванню української мови.

У вимогах ПАРЄ щодо приведення українського законодавства у відповідність з міжнародним правом, договорами та конвенціями, підписаними Україною, рекомендаціями Венеціанської комісії наголошується на необхідності дотримання мовних прав громадян та недопущення змін , що обмежують мовні права національних меншин, а також російськомовних громадян країни.

Комуністична партія України завжди виступала за справедливе вирішення національно-культурних проблем, реалізацію права людей на використання рідної мови,здобуття нею освіти, зміцнення статусу української мови як державної, розвиток мов усіх національностей.

Петро Симоненко,

Перший секретар ЦК Компартії України


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях