Петро СИМОНЕНКО: «Таким реформуванням можна втратити державність»


Реформу пропонується проводити в умовах, коли у влади немає
грошей для фінансування соціальної програми, коли місцеве самоврядування поки що
дихає тільки тому, що функціонує на залишках ресурсів та інвестицій радянської
влади. Але цей ресурс фактично вже вичерпано.

Відомо, що сила влади у власності. Без власності місцеве
самоврядування або помре, або стане бутафорним. А що є сьогодні в розпорядженні
наших місцевих громад? Іржаві трубопроводи, практично знищена каналізація,
закриті котельні, біля яких кіз пасуть? І ніщо, і ніде, ні в якому напрямку не
тільки не рухається, але навіть і не ворушиться.

У територіальних громад немає ресурсів для вирішення основних
питань: створення нових робочих місць, підвищення зарплати, будівництва житла,
особливо для молодих спеціалістів, а також соціально-культурних і побутових
об’єктів. А вся власність, всі фінансові ресурси ( і це ключове питання для
початку реформи) зосереджені в руках кланів міста Києва, Дніпропетровська,
Донецька, Харкова, Одеси, Львова.

Скажіть мені, хоч одна сільська громада має достатню
кількість адміністративних будівель для реалізації реформ? Питання транспортних
сполучень, а вірніше різкий занепад транспортної інфраструктури. Я не говорю вже
про те, що автобусів немає для того, аби хоча б один-два рази на тиждень
з’їздити із села в райцентр. І ще - телефонізація, будівництво доріг, проблеми
інших комунікацій та багато іншого. Зрозуміло, все це не прості питання, адже за
ними стоїть життя мільйонів людей.

Що необхідно врахувати, оцінюючи готовність влади до
проведення реформи?

Потрібно перш за все захистити нашого громадянина, аби він
відчував увагу і можливості територіальної громади, місцевого самоврядування. Ми
повинні з вами врахувати те, що державний бюджет 2005 року - це бюджет проїдання,
а тому розвиток матеріальної бази самоуправління навіть не передбачається.
Відкриття кордонів – це дорога тільки з одним напрямком. В Україну все
ввозиться, а у нас тим часом знищується власне матеріальне виробництво,
знищується середній та малий бізнес. Звідки ж завтра бюджет будемо формувати?

А у якому становищі опинилася людина, яка важко працює у
сільському господарстві, а закупівельні ціни на м'ясо у живій вазі знизили до 5
гривен. Якщо добробут нашого селянина падає, то за рахунок чого влада буде
збагачувати бюджет, вирішувати всі ті питання, які реально поставило перед нами
життя.

А недавній обвал долара? Це ж знецінення валютних вкладів
населення. Курс волюнтаристськи, спекулятивно знизили на 10% , а ціни-то зросли
у 4-5 разів. Отже, знову проблема з проблем.

Та головне питання влади взагалі і майбутнього України - це
питання власності.
На мій погляд, сьогодні треба розглянути і ухвалити
рішення щодо утворення загальнонародного, загальнодержавного неподільного фонду
власності шляхом націоналізації базових галузей промисловості. Це дасть
можливість зміцнити владу і розвивати місцеве самоврядування.

Слід дуже серйозно поговорити і про наведення порядку в
державі через реприватизацію незаконної привласненої власності, вирішити інші
основні питання, місцевого самоврядування.

Щоб люди повірили владі та її діям, необхідно вивести з неї
представників потужного бізнесу. І це треба зробити негайно.

І останнє. Треба обов'язково завершити політичну реформу, що
дасть можливість не тільки змінити співвідношення повноважень між Президентом,
Урядом і Верховною Радою, а в першу чергу через ліквідацію держадміністрацій
посилити роль виконавчих органів місцевих Рад. Зрозуміло, що всі ці питання дуже
складні, багатогранні.

Таким чином, запропонована провладними силами
адміністративно-територіальна реформа, нанесе дуже серйозну шкоду нашій країні,
насамперед селу. На мій погляд, ця реформа затіяна тільки з однією метою:
остаточного загарбання власності. Заводи і фабрики вже захопили, залишилося
добратися до землі – остаточного всенародного багатства

Тож реформатори і ставлять за мету позбавити місцеву владу влади, аби робити
в країні все, що їм заманеться.

Все це може привести до втрати Україною своєї державності.

Наше завдання – не допустити цього!


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях