Катерина Самойлик: Особливо критична ситуація в селі, всього 21% дітей охоплено дошкільним вихованням


03.10.06, Радіо Ера-FM, Від першої особи, 18.06

Юлія ДИЛОВА: Вкладаючи гроші в освіту, держава фінансує своє майбутнє. Фінансуючи розвиток науки, держава забезпечує своє успішне майбутнє. Незважаючи на очевидність цих тверджень, освіта і наука в Україні перебувають в положенні попелюшок. Не є винятком і цьогорічний проект державного кошторису, підготовлений урядом.

Хоча, порівняно з минулим урядом, видатки бюджету на освіту і науку пропонують збільшити, за висновком профільного комітету парламенту, проект бюджету лише до певної міри спрямований на розв’язання актуальних проблем цих галузей. Тим не менше парламентський комітет рекомендував Верховній Раді прийняти проект бюджету до розгляду.

Що ж передбачили в кабміні для розвитку освіти і науки? Які пропозиції вніс до урядового законопроекту профільний комітет парламенту? Які проблеми галузі необхідно вирішити вже найближчим часом і що для цього потрібно? Про це та інше будемо говорити з гостею програми. До нашої студії завітала глава парламентського комітету з питань науки і освіти, член фракції КПУ, народний депутат України Катерина Самойлик.

Шановні слухачі, з темою освіти пов’язане і рейтингове опитування, запитання якого адресується до всіх наших слухачів, хто закінчив університет, інститут, школу в незалежній Україні, роботодавців, хто приймають на роботу випускників вузів, батьків, чиї діти навчаються в начальних закладах і школах. Отже: чи задоволені ви якістю освіти в Україні?

Катерина Семенівна, яке фінансування пропонується в урядовому проекті бюджету на наступний рік? На що саме хочуть спрямувати кошти? Чи витримали норму, згідно з якою треба 10% від ВВП направляти на освіту і науку?

Катерина САМОЙЛИК: Звичайно, ні. Якщо взагалі подивитися з першого погляду, то начебто все гаразд: на 17% фінансування освіти, на 16% з хвостиком фінансування науки збільшено, це дійсно так, про це можемо говорити. Але якщо ми розглянемо дійсно і будемо говорити про ВВП, то ми бачимо, що нам дуже далеко до тих показників, які повинні додержуватися в держбюджеті України. Це звичайно не 10%, це трошки більше ніж 6%, і звичайно це далеко від тієї оптимальної цифри, яка повинна бути, щоб задовольнити потреби.

Я не говорю, що всі потреби. Це неможливо за один рік бюджетний, одним бюджетом вирішити. Але хоча б в оптимальному режимі вирішити всі питання. Тому, говорячи про ріст видатків, так, ми погоджуємось, він дійсно є, але що стосується питомої ваги, обсягів, фінансування від ВВП, то ця проблема існувала протягом 15 років нашої держави, вона існує і сьогодні, і при цьому новому уряді антикризової коаліції.

Юлія ДИЛОВА: На які програми закладені кошти, на які не вистачатиме коштів?

Катерина САМОЙЛИК: Ми будемо говорити так, що практично на всі програми кошти закладені, але справа в тому, що цих коштів значно недостатньо, тому парламентський комітет, який представлений дуже солідно і вищою школою, і нашої академією, і тими людьми, які працювали в базовій освіті, ми висловили ряд дуже суттєвих пропозицій, які сьогодні необхідно вирішувати. На бюджетному комітеті ми захищали наш бюджет, і я думаю, що дещо буде враховано, але враховуючи те, що, як говорять сьогодні урядовці, що 10 мільярдів бюджетна діра, то я думаю, що всі проблеми вирішити нам не вдасться.

Про що, наприклад, йде мова? Ми так і не досягли поставленої законодавством задачі про те, щоб зарплата вчителя і науковця прирівнювалась до середньої зарплати в промисловості і подвійної зарплати для науковців. Ми так і не досягли, на превеликий жаль, цього. По-друге, нас дуже тривожить в комітеті те, що обмежується пенсія працюючим пенсіонерам.

Я хочу вам сказати, що ми за те, щоб молоді кадри приходили на заміну, це дійсно так, і треба готувати зміну, але якщо в науці, наприклад, працює дві третини завідуючих кафедрами пенсійного віку, то якщо цей закон саме в цій редакції буде прийнятий, вибачте, ми просто оголимо нашу науку. А науковець, вчений не готується за місяць і за рік, це дійсно така скрупульозна і довга робота.

Безумовно і проблема комп’ютеризації шкіл. От ми дуже багато говоримо про це, але давайте чесно скажемо: у нас всього 65% шкіл комп’ютеризовано, в сільській місцевості – 40% шкіл. Доступ до Інтернету – взагалі кричущі факти. Доступ до Інтернету в сільській школі має один учень з тисячі, а в місті – один учень з двохсот. Про які дуже великі прориви ми можемо говорити? Ми повинні говорити про проблеми і вирішувати їх.

Юлія ДИЛОВА: Ця проблема буде вирішена фінансуванням на наступний рік?

Катерина САМОЙЛИК: Вона передбачена, закладені гроші, гроші у вигляді субсидій пропонують нам місцеві органи влади, а міністерство пропонує, щоб це йшло через міністерство. А я вважаю, що тут великої проблеми немає – були б гроші. Можливо навіть на місці видніше, куди направить гроші для придбання тих же самих комп’ютерів і таке інше. Тобто гроші закладені, але як завжди їх звичайно мало.

Те ж саме стосується шкільного автобусу. Дуже була розрекламована ця державна програма, але за цей час, за два роки придбано всього 800 автобусів, і навіть не всі учні мають змогу під’їхати до школи, особливо сільські. З цих автобусів всього 350 придбала держава, а все інше – це місцеві ради, як кажуть, толокою, гуртом це зробили. Звичайно і ця проблема є.

Я була в Херсонській області, проводила зустрічі і мені один з голів сільради говорить, що він підвозить дітей з трьох сіл. Автобус тільки з одного села бере 65 учнів, а автобусу вже більше 20 років. Але у зв’язку з тим, що грошей немає на бензин, то всі ці 65 учнів сідають в один автобус. Зважте, автобус, якому більше 20 років везе всіх дітей до школи. А не дай бог щось відбудеться, хто буде нести за це відповідальність?

Тобто я б хотіла, щоб ми за великими цифрами, за економічними показниками бачили оцю земну, дитячу проблему, проблему батьків, шкільну проблему. Якщо ми її не вирішимо, я вже кілька разів говорила, це ж майбутнє нашої держави.

Юлія ДИЛОВА: Пані Катерина, щодо прозорості розподілу бюджетних коштів. Ось ви сказали – головне, щоб вони були. Як їх розподіляти? От Віктор Янукович, прем’єр-міністр, казав на одній з конференцій, що бюджетне фінансування має виділятися не на систему, а на кожного учня, щоб в Україні було створено конкретне середовище між школами і вчителями, тоді зарплата вчителя буде напряму залежати від якості навчання. Як це реалізувати. Щоб гроші направлялися на учня, а не на систему? Про що йдеться?

Катерина САМОЙЛИК: Дуже мудрі слова, правильно він сказав, тому що у нас дуже багато царьків. От він вважає, що одержав на систему гроші, він царює сидить – тобі дам, а тобі не дам, і проблема не вирішується. Я вважаю, що вона не вирішиться доти, доки ми все-таки політичну реформу не доведемо до логічного кінця. Де все-таки на місці влада буде мати конкретні важелі, буде забезпечувати доступ до тих послуг, які надає держава, а цими послугами є в тому числі і комп’ютеризація, і забезпечення підручниками, з якими теж є проблема. Тобто це звичайно залежить від завершення політреформи.

Взагалі, на превеликий жаль, в нашому житті дуже багато, майже все залежить від політики і від політиків. Як би ми не говорили, що не треба політизувати те чи інше питання, але від великої політики залежить все, що відбувається на місцях.

Юлія ДИЛОВА: Урядовому проекту бюджету закидають несоціальність. Що буде з зарплатами, з пільгами для вчителів і з заохочуванням для молодих фахівців?

Катерина САМОЙЛИК: Для молодих фахівців, між іншим, як заявив перший віце-прем’єр, міністр фінансів, вперше молодим фахівцям, які їдуть працювати на село, будуть видаватися, як раніше називали, підйомні, дійсно допомога, особливо у сільській місцевості...

Юлія ДИЛОВА: А скільки?

Катерина САМОЙЛИК: Я зараз не пам’ятаю, але по-моєму це десь 2000 гривень, і гроші начебто невеликі, а для сільської місцевості хоч на перший випадок щось можна вирішити. Це питання вирішено держбюджетом, але інші питання в стадії вирішення. Ми працюємо зараз з кабміном. Я прагматик, я розумію, що неможливо одним кроком дійти до досконалості, але все-таки ми вирішуємо ці питання.

Звичайно треба вирішити питання доплати за кабінет, за майстерні, за звання вчителю і таке інше. Більш того, ось ми з вами проводимо ефір одразу після того, як провели святкування дня вчителя. Якщо ви мені дозволите, я б хотіла всім освітянам сказати. що комітет Верховної Ради з питань наука і освіти підготував для наших вчителів чудовий подарунок: ми затвердили постановою 30 премій Верховної Ради, кожна з них по 20 тисяч, для наших вчителів, для вихователів, для науковців. Ми поновили високе звання Народний вчитель України, і тепер народні вчителі 40% від зарплати будуть мати додаток до цього. Ми затвердили 5 державних премій по 100 тисяч щорічно вчителям. Це наш вам подарунок. Я розумію, що не можна працю вчителя цими кроками оцінити. Кожен з нас став людиною тільки дякуючи вчителю, і ми в боргу перед вчителем. Я вважаю, що це перші такі кроки, але я не вважаю, що це більше матеріально, а моральне визнання вчителя.

Юлія ДИЛОВА: Пані Катерина, дуже багато пропозицій підготував комітет до урядового законопроекту. Які позиції будете відстоювати до останнього?

Катерина САМОЙЛИК: Я вже декілька програм вам сказала, які ми будемо відстоювати. Звичайно, є і інші. По-перше, пільговий проїзд студентів і школярів, це проблема з проблем. Її б не було, якби рівень життя наших людей був би високим, тоді не потрібно було б нам пільговий проїзд. А так, вибачте мені, майже не щодня підвищуються ціни на проїзд в самому дешевому транспорті – поїзді. Це неможливо, навіть хоча б один раз на півроку дитині не поїхати, навіть на канікули не поїхати. Я знаю багато таких дітей, які просто не можуть собі цього дозволити, бо це для них розкіш – потратити гроші на те, щоб купити квіток, щоб поїхати до себе додому. Тобто це також проблема, і ми повинні її вирішити.

Далі, це підвищення зарплатні. Вона передбачається десь до тисячі гривень до кінця наступного року, але я розумію, що це дуже низька зарплата, але все-таки ми відстоюємо те, щоб зарплата постійно підвищувалась. Це також наша проблема. Я говорила, щодо зняття обмежень пенсій і таке інше.

І безумовно матеріальний стан школи. Ось у нас 400 недостроїв є в державі. Раніше, ми пам’ятаємо, до кожного навчального року здавалося майже в кожному районі нова школа чи дитячій садок. На превеликий жаль, сьогодні це проблема з проблем. Ми ставимо питання збільшення капіталовкладень на 55 мільйонів для того, щоб навіть ті школи, в яких вже 80-90% готовності, щоб завершити їх будівництво, бо немає школи – немає життя, і не тільки в селі...

Юлія ДИЛОВА: Але в нас йде і зворотній процес, в нас закривають школи, тому що дітей не вистачає.

Катерина САМОЙЛИК: Так, у нас і закривають школи і дитячі садки. Особливо критична ситуація в селі, всього 21% дітей охоплено дошкільним вихованням, а ми з вами пам’ятаємо, що кожен батько чи матуся прагнули обов’язково віддати дитину до дошкільного закладу, і тим підтримувався як раз принцип нашого виховного процесу, тобто дитина йде в дитячий садок, далі в школу, а сьогодні це також проблема. Але є і проблема закриття шкіл. Я б сказала таким чином: дійсно, кожен рік тисячі листів до нас надходять з проханням захистити і таке інше. Поки ми не вирішили питання, в основному це стосується сільських шкіл, але і в містах також є така проблема. Нам поки що треба навіть нехай би держава збитки якісь мала, але все-таки зробити так, щоб в кожному селі була школа.

Юлія ДИЛОВА: Але ж якщо там троє дітей ходить до цієї школи?

Катерина САМОЙЛИК: А ви знаєте, от мені приводили приклад Куби. Хтось іноді з посмішкою, але посміхаємось, а дітей лікує Куба наших, причому від страшенної хвороби, чорнобильських дітей. Так от там в дуже багатьох населених пунктах є школи, де всього п’ять учнів, але ця школа існує.

Юлія ДИЛОВА: На Кубі тепло, Катерина Семенівна, там не треба опалювати школу газом.

Катерина САМОЙЛИК: Юлечка, сонечко, але ми не повинні деградувати, ми повинні все робити для того, щоб наша прекрасна, як каже наш президент, нація, наш прекрасний народ був не тільки мудрим від природи, а щоб ми розвивали його талант. Не винувата ж дитина, що вона росте десь на хуторі. Не можемо забезпечити ми її підвіз до школи, то ми повинні створити умови хоча б для початкової освіти, хоча це крок, і навіть не один, назад.

Юлія ДИЛОВА: Ми говорили вже сьогодні про дошкільні заклади, про середню освіту. Тепер давайте поговоримо про вищу освіту. Питання таке: ось я сьогодні запитувала слухачів, чи задоволені вони якістю і рівнем освіти в Україні. Готуючись до програми, я дізналася, що 40% українців працюють у нас не за освітою. Ні Мінекономіки, ні Міносвіти не здійснювали серйозних моніторингів, аби дослідити, які спеціальності потрібні зараз, які будуть потрібні за 5, 10, 15 і так далі років. Як зробити українську вищу освіту прикладною, тобто щоб людина працювала за своїм фахом?

Катерина САМОЙЛИК: Це треба користуватися передусім аналізом тої ситуації, яка сьогодні є у всіх галузях народного господарства. Ми знаємо, наприклад, що сьогодні в занепаді наші шахти, що не хочуть люди туди йти працювати, і розуміємо чому – це дійсно і аварійність і таке інше, і зарплата. Значить, ми повинні збільшувати державне замовлення більше на цю спеціальність. Ну це я просто так сказала. Тобто я думаю, що передусім аналіз, планування, і на основі цього держзамовлення, це обов’язково .

Юлія ДИЛОВА: А чому це не робиться?

Катерина САМОЙЛИК: А це не робиться тому, що нема політичної волі. Між іншим, в минулому скликанні я була автором законопроекту про перше робоче місце. Ми там задумали дуже цікаву річ: ми повинні, тобто держава повинна – уряд, конкретні міністри – зробити аналіз по галузям, повинні давати направлення на бюджет і збільшувати бюджет в тих галузях, де в нас сьогодні криза, де ніхто не хоче працювати. Між іншим, навіть давати дотації тим, хто створює перше робоче місце для нашої юні. Сьогодні, на превеликий жаль, до цього руки не доходять.

І друга причина, подивіться, будь ласка, скільки у нас за цей час виникло приватних вузів?

Юлія ДИЛОВА: Останнім часом дуже часто про це говорять, навіть є певні конфлікти між міністром і деякими недержавними навчальними закладами, але питання: кому вони заважають? Чому потрібно їх закривати, як дехто стверджує, адже це нові робочі місця, альтернатива державним навчальним закладам, податки зрештою?

Катерина САМОЙЛИК: Питання ваше мабуть і абсолютно справедливе, і разом з тим... Ну, дійсно в нас вже більше недержавних закладів, ніж державних, і якби не було зловживання ліцензіями... Подивіться, якщо створюється якийсь один з приватних вузів і починається катавасія. Ліцензія, наприклад, на підготовку якоїсь кількості спеціалістів, а потім починається: створюються різні філіали, причому ми ж розуміємо, яка плата йде і все таке інше. Тобто я не заперечую проти приватних вузів, але я за те, щоб все діялось у відповідності до законів України і щоб ліцензування було лакмусовим папірцем, якого треба було б дотримуватися.

Я б не стала буквально всіх гребти під одну гребінку і говорити, що всі такі-сякі і все таке інше. Але я думаю, що Міносвіти треба давним-давно зробити інвентаризацію і подивитися, що це в нас за міжнародні академії, що розміщаються у дитячому садку, не маючи сучасних засобів навчання? Що це за навчальні заклади, які беруть на спеціальність юрист, а через два роки навчання повідомляють дитину, що ліцензування по цій спеціальності немає? Що це за навчальні заклади, які готують виключно спеціалістів з таких престижних спеціальностей, як економіст і юрист? Маємо вже в кожному ПТУ таку спеціальність.

Тобто я не вважаю, що треба так категорично говорити, що це вороги народу, що треба їх всіх закривати, ні, але для того, щоб робити цей відповідальний крок, треба по-перше, подивитися, що робиться у приватному секторі вищої освіти. Там, де дійсно підміняється суть і зміст навчання просто формою і назвою вузу, звичайно його треба закривати.

Юлія ДИЛОВА: А як зробити державну освіту більш доступною тоді?

Катерина САМОЙЛИК: Я ж не заперечую проти, Юлечка, я ж вам сказала, що я не заперечую проти того, щоб були приватні, але Міносвіти перед тим, як об’являти війну проти приватних вузів, треба розібратися, які з них працюють фахово, які з них мають свої школи вже, маються на увазі наукові школи, а які – ні. І тоді вже займатися цієї справою. А так ми ж знаємо, ви ж абсолютно праві, ми ж знаємо, що іноді наші розумні діти ніколи в житті на бюджет не поступлять, і для них єдина можливість це поступити в приватний вуз, хоча це дуже дорого.

Я наприклад, знаю Університет «Україна», який очолює бувший міністр освіти Теланчук, я знаю його підхід, бо навіть на моїй батьківщині, на Херсонщині є в невеличкому місті Нова Каховка, в Скадовську є і таке інше, але я знаю, що в нього квоти є і для сиріток, і для дітей загиблих міліціонерів, чорнобильців і шахтарів, і таке інше. Але я знаю і інші вузи, які окрім прибутку і підвищення цін більше нічого не знають. Але це питання міністерства, прокуратури розібратися в тому, щоб шарлатани не підміняли навчання і науку, щоб не було профанації.

Юлія ДИЛОВА: Давайте не забудемо поговорити і про науку, про фінансування з бюджету саме науки. Які пріоритети поставив уряд цього року щодо фінансування?

Катерина САМОЙЛИК: Ми знову ж таки не дотягуємо до цієї питомої ваги від ВВП, ми також не дотягуємо фінансування науки. Є претензії в нашому комітеті і до фінансування Академії наук, і також галузевих наук. Дійсно це дуже велика проблема. Більш того, я знаю, що чомусь у минулому році зробили таким чином, що і ті вищі навчальні заклади, які мають статус національних і окремі галузеві академії, вони всі, так сказать, давайте, щоб менше було рядків, в одну купу і таке інше. А там попробуй розібратися. Ми, між іншим, в цьому році виступили ініціаторами і добиваємось, щоб згідно законодавства ті, що мають статус національної академії галузевій, мали окремий рядок.

Але дійсно є дуже серйозні проблеми фінансування науки, і я думаю, що ми все-таки не вирішимо в цьому році все те, про що ми просили кабмін. Скажу інше: доки буде таке відношення до науки, таке буде і відношення до нашої України. Мені, наприклад, президент Академії медичних наук Возіанов розповідав про чудові програми. Він каже, мовляв, якби ми ці дві програми профінансували, це великий прорив і визнання у всьому світі. А так ми дійсно не працюємо, є проблеми фінансування фундаментальних досліджень, проблеми також і зарплатні, проблеми виконання закону про науково-технічну діяльність, є деякі у нас науково-дослідні інститути, вони просто стали недержавною формою власності і таке інше. Сьогодні ущемляється пенсія, яка наближається до державної пенсії і таке інше. Тобто і в науці у нас є серйозні проблеми, причому у всіх галузях.

Мені б хотілось, я ж дивлюсь, що у нас в уряді і академіки, і мають такий статус, знаєте, професора і так далі, чи, коли вже сіли на місця в кабміні, позабували про це, чи і не пам’ятали про це. Тобто ще раз хочу сказати, що мабуть не хватає і політичної свідомості і політичної волі нашим керівникам. А саме головне, хто б це не був, чи опозиція, чи коаліція, яка при владі, що ми навчилися чудово дурити людей на виборах гаслами і обіцянками, а коли доступаємося до влади, на превеликий жаль, забуваємо про це.

Юлія ДИЛОВА: Питання житлово-комунальних тарифів зараз набуло великого розголосу і серед українців, і в парламенті, і в уряді. Сьогодні вже були вимоги від деяких фракцій парламенту, які голосували за накладення мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів, зняти цей мораторій, Комуністи, наскільки я знаю, відстоюють позицію, що мораторій має бути. Вони за нього голосували і відстоюють цю позицію. Партія регіонів, представники якої є в уряді, тепер, хоча і голосували, просять цей мораторій зняти. Отже, яка буде позиція у членів коаліції фракції КПУ?

Катерина САМОЙЛИК: Я думаю, що серед коаліції, мабуть, будемо виділятися тільки ми, бо будемо дотримуватися того рішення, яке було прийняте шляхом голосування. Ми прийняли рішення конституційною більшістю, що буде накладення мораторію на підвищення тарифів. З чим це пов’язано? Я знову ж таки хочу підкреслити, що зарплата і пенсії у нас дуже повільно ростуть, проте тарифи дійсно ростуть, не наздогнати їх. Я розумію, що не уряд антикризової коаліції, не наш уряд створив все це, це йде від уряду Тимошенко, від уряду Єханурова, але сьогодні треба уряду антикризової коаліції розв’язувати ці питання.

У нас було проведена в понеділок координаційна рада антикризової коаліції, на якій як раз обговорювалось це питання, і дійсно ставилось питання, і на уряді, я була на засіданні уряду, особливо від міських голів і голів облдержадміністрацій весь час було питання щодо зняття мораторію, ось так і виникло це питання. Але треба сьогодні захистити людей. Ми запропонували: видобуваємо ми свій газ? Добуваємо. Давайте дешевий газ, не витрачаючи на транспорт і таке інше, дамо його людям, давайте захистимо це. Але я хочу сказати, що звичайно глава Верховної Ради зобов’язаний підписати той закон, який ми прийняли, долаючи вето президента.

Юлія ДИЛОВА: Пані Катерина, чому боятися знімати мораторій, якщо вже є висновки парламентської комісії, яка зазначила і виявила, що газ дійсно має бути дешевше, причому набагато – 314 гривень для населення і 500 гривень для бюджетних установ. Є вже рекомендації міністерства економіки, яке також пропонує близькі до цього тарифи. Тобто тарифи мають знижуватися, уряд обіцяє це зробити. Чому ж тоді...

Катерина САМОЙЛИК: Ну, так це уряд, це ми поставили уряд в такі умови, ми сказали, що це можливо... Ми все одне не будемо голосувати за це, не можна. Якась логіка і послідовність повинна бути, навіть якщо ми в антикризовій коаліції. Ну, допустив хтось ляпа, це ж можна було розрахувати і раніше? Звичайно, можна було. Це ми уряду поставили завдання зробити все для того, щоб все було прозоро, між іншим, і щоб людина не постраждала від цього.

Я думаю, рішення буде прийнято з цього приводу, але нам треба... Ось це приклад необдуманої поведінки і народних депутатів, і уряду, бо сама велика фракція також, ви знаєте, голосувала за це. Це буде дуже, і ми не маємо права, і правильно говорять народні депутати України, що треба просто ввести в дію цей закон щодо мораторію, а тоді просто 226 голосів повинні проголосувати про призупинення дії цього закону і ввести норми, про які ви говорили. Є регламентні норми, вони повинні дотримуватися, а не тільки тому що ось вчора проголосували, а сьогодні виникло питання і давайте вирішувати назад.

Якщо ми і далі так будемо робити, то в нас така ж неразбериха і буде, і ми знаємо з вами про те, що ведуться дуже важки перемовини з «Газпромом» Росії, але і досі ціни на газ поки що немає. Але дійсно треба надати належне уряду і міністерству профільному, воно дійсно працює і ми маємо чудовий козир – у нас є газотранспортна система і дійсно у нас газ повинен бути дешевше, аніж в тій Грузії, Білорусі, Молдові і в інших країнах.

СЛУХАЧ: Добрый вечер. Алексей, Киев, 29 лет. У меня два вопроса: господин Ехануров объявил, что бюджет на 2007 год будет инновационным. С ваших слов понятно, да и я знаю информацию, что для научных исследований, для научных программ выделяется очень мало денег. Например, если говорить о научных сотрудниках, для которых выделяются льготы, то это около тысячи евро. Если брать Францию, Германию, то понятно, что мы не сможем сравняться с ними, но приблизительно нужно хотя бы перейти к этой цифре, потому что без этого страна не будет развиваться.

Второй вопрос касается частных учреждений. При СССР было достаточно десятка в Украине ВУЗов и специалистов хватало с головой. Сейчас возможно какие-то и нужны, один-два, но не десятки и сотни. Я думаю, не нужно много каких-то бумаг и решений и каких-то выводов, чтобы закрыть, просто нужно волю иметь, чтобы их закрыть, потому что они просто не нужны.

Катерина САМОЙЛИК: По первому вопросу я стопроцентно с вами согласна. Что касается частных учебных заведений, вы абсолютно правы, но тогда было совершенно другое финансирование наших ВУЗов. Я тоже высказала свою точку зрения. Ведь даже вопросы лицензирования и другие вопросы, везде же мы знаем, что есть злоупотребления, и мы же знаем об этом все, но кто-то же придумал, чтобы массово создать частные учебные заведения, которые бы давили государственные. Но надо разобраться. Есть нормальные учебные заведения частные, но большая часть из них требует или трансформации или вообще закрытия.

Юлія ДИЛОВА: По першому питанню, тобто не можна назвати урядовий проект бюджету інноваційним у жодному разі?

Катерина САМОЙЛИК: Я бы не сказала, что это инновационный проект, поэтому и в этом плане мы высказали свою точку зрения уряду.

СЛУХАЧКА: Товариш Самойлик, ви знаєте, ви розказуєте не як народний депутат, а як фантаст: «треба зробити», «необхідно» і так далі. Мене цікавить від вас почути, що ви зробили, що конкретно вирішили. Ви ж зараз при владі. Ви говорите, що тим пенсіонерам, які працюють, скорочують пенсії. Скажіть, будь ласка, це з добра вони пішли працювати? Це тому що в них така велика пенсія, що вони не можуть на неї прожити. Так ви зараз влада, внесіть на бюджетному комітеті при розгляді бюджету свої поправки, хай проголосують. Тепер про політреформу, як панацею: ви хочете на місцеві... Є ж різні регіони, є депресивні регіони, а соціальні програми мають бути загальнодержавного рівня...

Катерина САМОЙЛИК : Ви мене мабуть дуже погано слухали. Я як раз і говорила про ці державні програми, про ці основні моменти з держбюджету, які ми відстояли на бюджетному комітеті і які будемо відстоювати. Між іншим, держбюджет ще не прийнятий в першому читанні, він тільки внесений до Верховної Ради, ми вже з ним працюємо. І я не фантаст, я реальна людина, я вам назвала проблеми, а могла б розповідати, що все красиво і прекрасно. Я навпаки вам, входячи в антикризову коаліцію, я вам назвала суттєві проблеми, які необхідно вирішувати, і сказала, що саме наш комітет вирішує ці проблеми. Так що не треба мене ображати, я реальна людина, і я вам... Це ж не ви затронули це питання, а я сказала, що не можна обмежувати пенсію науковцям, не можна цього робити, і ми внесли цю пропозицію, і ми будемо відстоювати цю пропозицію, інакше у нас розпадуться вищі навчальні заклади. Треба, щоб ми з вами один одного слухали, як би важко нам не жилося, але давайте, щоб ми були почутими, ви мною, а я вами.

Юлія ДИЛОВА: Наскільки в процесі підготовки до першого читання бюджету уряд дослухається до пропозицій зокрема вашого комітету?

Катерина САМОЙЛИК: Дійсно, по деяким питанням вже дослухалися. Я вам говорила щодо фінансування тих установ, які мають статус національних. І навіть оце скандальне питання, не розумію, хто його виніс, щодо виплати коштів при народженні дитини, я взагалі вважаю, що це нерозумно було все сказано, бо якщо підходити з такою логікою, про яку казав Микола Янович, то в нас тільки бомжі повинні народжувати, а ті, хто має більш-менш достаток, ті не повинні народжувати дітей. Тобто дослуховуються до цього, але процес йде дуже важкий, ми повинні враховувати дійсно той спадок, який ми одержали. В нас ще жодний бюджет України не був соціально спрямований. Не був. І всі, хто б не розповідав, як ви кажете, казки, жодний прем’єр, який зараз вже екс-прем’єр, нічого не зробив, щоб покращити і дійсно щоб були соціальні програми.

Юлія ДИЛОВА: І цей уряд також?

Катерина САМОЙЛИК: Якщо ми не виправимо бюджет, то мабуть також. Тоді цей уряд, вибачте мені, буде людей просто в оману вводити. Ми зараз працюємо на те, щоб виправити положення, і ви чули про це вже. Микола Янович сказав, що він знімає питання про 8 тисяч, тобто є проблеми, працюємо над ними і будемо працювати далі. Якщо не буде соціальної наповненості цього бюджету, то повірте мені, наша фракція, не зважаючи на те, що входить в антикризову коаліцію, за такий бюджет голосувати не буде. Ми працюємо над цим.

Юлія ДИЛОВА: Запитання з електронної скриньки. Юрій з Донецьку запитує: «Ваше ставлення до системи зовнішнього тестування та його прозорості? Чому тестове завдання з результатами його перевірки не залишається у випускника, що його складає, а зникає без сліду у глибинах невідомості?»

Катерина САМОЙЛИК: Ми зараз дійсно хочемо познайомитися зі змістом отих зовнішніх тестів. Але я хочу нагадати, що я була на підсумковій колегії Міносвіти і віце-прем’єр Дмитро Табачник приводив приклад, коли він запросив, щоб у тестуванні прийняли участь не учні, а чотири академіки, і ці академіки відмовились, вони не змогли відповісти на ті питання. У кожному питанні, у кожної інновації повинен визріти отой час, коли треба підходити до нього. Це перше.

По-друге, це дійсно дуже важка справа, і можливо треба більш розумніше підходити до самих тестів. І на кінець, просто як людина і вчитель, я вам хочу сказати, що я не думаю, що вчителі обов’язково за якісь заслуги ставлять завищені оцінки. Я вважаю, що кращим тестом буде тоді, коли вчитель бачить очі учня, відчує його душу і відчує рівень його підготовки. Все інше відбувається десь в іншому світі. Ти не бачиш конкретної людини.

Юлія ДИЛОВА: Вже надійшли результати рейтингового опитування, прикрі мабуть для нашої системи освіти. Я запитувала слухачів, чи задоволені вони рівнем та якістю освіти в Україні. Задоволені 10 наших дозвонювачів, не задоволені – 124. Ось такі результати голосування. Дуже дякую вам за участь в нашій програмі. Нагадаю, що нашою гостею була голова парламентського комітету з питань науки і освіти, член фракції КПУ, народний депутат України Катерина Самойлик.


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях